8 квітня: від радіо "Вільна Україна" до радіо "Голос свободи"

радіо

Радіо і деталі радіотехніки, вилучені радянськими спецслужбами з останньої криївки Романа Шухевича.

8 квітня 2013 року у всесвітній мережі інтернет вперше пролунав позивний "Голос свободи - радіо з неприхованою національною цензурою". Чому саме ця дата?

8 квітня як день народження радіостанції не випадковий збіг обставин, а символичне перехоплення естафети від легендарної радіостанції УПА "Афродита" (инші назви «Вільна Україна», «Самостійна Україна»). Ця радіостанція працювала у підпіллі у селі Ямельниця (Сколівський район Львівської області) з 1943 по 1945 рік, аж до моменту, коли 7-го квітня 1945-го солдати військ НКВС закидали гранатами криївку, звідки й велося мовлення. І сталися ці трагічні події безпосередньо під час етеру...

«Афродита» – таким був позивний короткохвильової радіостанції УПА, що в середині 40-х років минулого століття підтримувала українську партизанську боротьбу через радіоетер.

Альберт Газенбрукс

У 1942 році перед УПА постала потреба створити власну радіостанцію, яка мала протидіяти шкідливим впливам антиукраїнських сил і передавати в світ правдиві відомості про організовану національно-визвольну боротьбу українського народу під проводом ОУН проти німецьких та російських поневолювачів.

На початку 1943 року за допомогою польського підпілля придбали апаратуру за 45 тисяч злотих, змонтували в Кракові, а потім по частинах перевезли в Карпатські гори, до села Ямельниця. Струм для неї вироблявся динамомашинами чотирициліндровим мотором, що живився киснем та карбідом. Щоб не було чути гудіння, вони працювали під землею. Після модифікації та вдосконалення радіопередавача, налагодження регулярного постачання пального та олив для роботи генераторів, «Афродита» (инші назви «Вільна Україна», «Самостійна Україна»)почала здійснювати пробні сеанси мовлення.

Восени 1943 року сформувався склад станційної редакції. До неї входили Ярослав Старух, Богдан Галайчук, Корнило Яворівський, Володимир Макар, Дмитро Лушпак, Кость Цмоць, Альберт Газенбрукс.

Власне мовлення розпочалось у жовтні 1943 року. Передачі виходили на хвилях 41-43 метри три-чотири рази на день, тривали по 30 хвилин і велися чотирма мовами: українською, російською, англійською і французькою. Згодом режим роботи змінювався, також інколи велись передачі німецькою мовою. Щоб її не запеленгував ворог, радіостанцію переносили з місця на місце: у пивниці місцевих жителів, на гору Данилів.

Цілодобово мовити на окупованій території було, звичайно ж, неможливо. Тому українські повстанці виходили в етер кілька разів на день, а передачі тривали від декількох хвилин до півгодини. Ведучі встигали не тільки передавати новини з фронту і України, а й вмикали для слухачів українські пісні, записані на патефонні платівки.

Існування підпільної радіостанції ОУН демонструвало організованість та масштабність боротьби ОУН і УПА, ґрунтовність пропагандистської роботи. Також це було виходом на міжнародну арену і безпосереднім свідченням для Заходу про існування протинімецької і протимосковської визвольної боротьби в Україні. Саме тому ОУН виділяла для радіостанцій значні матеріально-технічні та кадрові ресурси, незважаючи на всю складність і небезпеку.

Газенбрукс з повстанцем

На світлині: Керівник підпільної радіостанції УПА - "Афродіта" бельгієць Альберт Газенбрукс (псевдо «Шпак», був заарештований, відсидів у в’язниці) та повстанець Василь Ільків (вбитий)

Цікава історія диктора підпільної повстанської радіостанції - бельгійського інженера Газенбрукса.

Опинившись в німецькому полоні в червні 1940 року, а згодом на примусових роботах, колишній вояк бельгійської армії, за фахом інженер Альберт Газенбрукс (Albertus Hasenbroekx) неодноразово тікав, прагнучи повернутися до рідної Бельгії.

Остання втеча була невдалою - німці знову схопили його, і вивезли на примусові роботи на Волинь (там під час Другої світової війни розташовувались філії деяких німецьких компаній).

Під час чергової спроби втечі в січні 1943 року біля міста Дубно на Рівненщині, Газенбрукс натрапив на вояків УПА. Спочатку його прийняли за німця, і йому довелося доводити, що він бельгієць. Як згадував сам Газенбрукс, його змусили проспівати бельгійський національний гімн "Брабансонна" і перекласти слова німецькою мовою.

Дізнавшись про те, що втікач-бельгієць знає декілька європейських мов, командування УПА вирішило використати його для роботи на власній підпільній радіостанції.

орден

На світлині: Орден «За заслуги» І ступеня (і орденська книжка до нього), вручений доньці і внукам Газенбрукса

З часом Альберта Газенбрукса вже знали тільки за псевдом "Західний", а радіостанція (радіовисильня, як її тоді називали) отримала диктора, який вів мовлення п'ятьма (!) мовами: українською, російською, англійською, французькою, німецькою. Розпочинався етер завжди однаково: "Ви чуєте голос вільної і незалежної України!" - "Attention, attention! Ici Radio diffusiere ukrainienne clandestin La Libre Ukraine!".

Ямельниця

На світлині: братська могила воїнів УПА в с. Ямельниця (нижче церкви св. Івана Богослова), де вічним сном спочиває 21 Герой

Трагічного 7 квітня 1945-го коли червоні карателі закидали гранатами підпільну радіостудію, частина працівників радіостанції загинула, а важкопораненого Альберта Газенбрукса було захоплено в полон. 1947-го року йому виголосили вирок: 10 років таборів. Звільнившись за амністією у червні 1953 року, він повернувся до Брюсселю.

twitter.com facebook.com