Через слова і нашу мову, ми маємо нашу пам'ять, гідність і смисл існування в цьому світі, - Сашко Лірник

Сашко Лірник

Розкриваю таємницю загадкового українського "Цоб-цабе" , і чому це "собкання" таке важливе.

Тільки в Україні були такі означення і "команди" для волів.

В Україні, яка через ці смішні слова тягнеться через тисячоліття аж до тих часів, коли людина вперше приручила дикого тура-вола і протягнула плугом першу борозну на Землі.

Ще в розпіареному "древньому Єгипті" не було ніяких пірамід і міст з фараонами і жерцями, в сакральному Межиріччі ще не розміщувався казковий Едем-Рай, а в Україні ( яка тоді ще дійсно не мала цієї, порівняно сучасної, назви) вже існувало "оране" землеробство.

Ще праотець праотця праотця праотця Авраама не побачив першого верблюда,шумери не придумали свого Бога, який вмирає і відроджується, а в Україні вже були величезні хліборобські мегаполіси-міста на 2000 двоповерхових будинків(!).

Тільки в одному Майданецькому поселенні, віком більше 6000 років(!) розкопано стільки.

Чому я називаю цю землю Україною а не "Оріяною" , "Руссю", "Скитією", чи ще якоюсь романтично- містичною вигаданою назвою?

Та тому що наша мова і поняття Світу зберегли свою тяглість від тих часів і того способу життя, чого немає у інших народів.

Наш народ через свої праслова, мову, означення і реакції на Всесвіт, через ланцюжок своїх предків - батьків - дідів -пращурів тягнеться і живе тут на своїй землі аж до тієї першої борозни, першої посіяної зернини і першого хліба, який був спечений саме тут.

Це не сучасні єгиптяни-араби, які захопили Єгипет в 14 столітті, а тепер хваляться перед враженими туристами пірамідами і древніми руїнами, які були збудовані не їхніми предками, чи навіть (для сміху) сучасні "русскіє", які не тільки чужу історію привласнили, але і свою самоназву вкрали у сусідів всього якихось 300 рочків тому.

У нас малюнки на писанках і вишивка на сорочках точно повторює ті ж візерунки,які є на глечиках Тал'янок і Майданецького, хати побудовані тим же способом, сакральні вірування, праслова, назви і спосіб обробітку землі, все те, що є основою життя, теж унікальні і точно вигадані тими першими орачами і погоничами волів - турів.

Так само, як тільки в зоряному небі України був Чумацький шлях.)))

Ви не задумувалися над цим Космогонічним явищем? Адже не кожен народ може створити такий вагомий світоглядний внесок у картину Всесвіту! Інші народи користуються чужими "очима-поглядами" на будову Світу, називаючи Чумацький шлях "млєчним путьом", Великий Віз - "бальшой мєдвєдіцей", а Стожари - "Плєядамі", Чепіги - "Оріоном", а Дівку - "Орлом".))))

От вам ,до речі, нові загадки. Самі з цього зробите.

Наприклад - Яку Дівку Орлом називають? )))

Такий же важливий погляд на свій Світ мають, наприклад чукчі, використовуючи більше двадцяти (!) назв снігу. Для всіх сніг та й сніг, а вони бачать двадцять Світів через сніг.

От вам і мова.

Сашко Лірник: казки й думки ВІДЕО

Це дійсно не просто слова-звуки, а цілий код життя. Для простоти розуміння - як програма для комп'ютера. Невеличка відмінність у коді - і комп вже працює неправильно і погано.

Розмовляєте суржиком, втрачаєте багатство своєї мови - і ваш мозок і психіка теж "працює неправильно", спрощуючи і збіднюючи навколишній Світ, який тисячоліттями творився багатьма поколіннями ваших предків.

Як писала Ліна Костенко - "скарби ще є,допоки їх шукають. Як перестануть - отоді вже все!"

Зрозуміли про що я?

Поки зберігаєте і шукаєте свої "скарби" - прадавні слова-символи, свою культуру, "бережете мов свічечку свою літеру Ї",- доти ви є особистостями у цьому світі, суб'єктами а не об'єктами Всесвіту.

Доти ви існуєте.

І ваш рід і ваші діти не "зникнуть як обри".

Народи не вимирають насправді - вони просто розчиняються у інших народах, які потім гордо демонструють піраміди,зроблені чужими руками і розказують на берегах річки Мокші про "Кієв-мать гарадоф русскіх".

Чужинці захоплюють ваші землі, вбивають ваших чоловіків-оборонців, гвалтують ваших жінок, які народжують вже не ваших дітей, а воїнів для чужого фараона-хана-імператора.

Одвічна боротьба за виживання між народами. Боротьба між інфекцією і лейкоцитами, якщо хочете, між клітинами і вірусами, які перебудовують інфікований організм під себе і своє виживання-поширення.

Поєднання Мікро і Макро Космосів.

На обороні цього стоїть ваша мікро і макрокосмічна імунна система - ваша мова і культура.

Лише вона є визначальним маркером "свій-чужий", який дозволяє виживати у цій одвічній боротьбі за існування, і визначає хто відправить у майбутнє своїх дітей, а хто стане поживним гумусом для чужих.

Вся історія людства - це боротьба за пам'ять.Боротьба за свій слід, який залишиться у майбутньому. Своєрідна "машина часу".

Звідси і піраміди і величні храми, і мавзолеї і пам'ятники вождям і назви вулиць, і таблички від депутатів-благодійників на церквах і паркових лавочках,і навіть Герострат з цього ланцюжка.

Але жодна піраміда не переживе Слова, яке залишиться як слід ваших предків і ваш у Вічності.

Отак просто і дивовижно точно пояснюється головний закон Творення - Слово- є Бог !

І не треба довгих і нудних богословських і філософських диспутів і таїнств.

Все геніальне - просте.

Повертаємось до цоб-цабе.

Всі знають що це право-ліво, чи ліво-право(ніхто толком не пам'ятає).

Але саме це і є головним в розумінні звідки в українців взялася така назва.

Справа в тім, що воли самі йти в ярмі не дуже хочуть.

І воліють(яка гарна назва поняття!) краще постояти і поремигати.

Тому їх треба поганяти і направляти.

Для цього і є погонич.

Орач - налягає на чепіги, притискаючи гостре рало до землі, щоб орати борозну, в яку сіяч потім кине зерно,а погонич веде волів за налигач (мотузку, якою прив'язані - налигані воли).

Воли саме "круторогі", спеціально виведеної "української сірої" породи, яка була вся знищена за наказом більшовиків під час "колективізації".

"Круторогі" - це загнуті круто вгору щоб віл не поранив сусіда - вола в ярмі, коли буде крутити головою.

Так от - погонич веде волів, вірніше тягне ПРАВОЮ - сильною рукою.

Відповідно іде ЗЛІВА від волів.

Слова "цоб" і "цабе" звучать правильно "соб" і "сабе"- про це вже писали тут. Відповідно є поняття в українській мові "собкати" - смикати. "Чого ти його собкаєш туди-сюди?"

Нічого не нагадує? А напружитись? )))

Отже.

Коли погоничу треба направити волів вліво то він тягне їх "к собі" - тобто "собкає".

А як вправо - то "від себЕ" - тобто "сабе" - "цабе" !

Звідси і "соб-сабЕ" - "цоб-цабе".

Це мені пояснював старий дід, який ще сам орав волами і був погоничем.

Так просто і водночас так важливо.

Отак через слова і нашу мову, ми маємо нашу пам'ять, гідність і смисл існування в цьому світі.

Дякую.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru