Голос історії. 15 червня. 5 ролей Івана Миколайчука

Іван Миколайчук

15 червня 1941 року - народився Іван Миколайчук, видатний український кіноактор, сценарист, режисер, письменник.

У сім‘ї було десятеро дітей, пережили війну. Іван Миколайчук був четвертою дитиною в родині.

Із самого дитинства Іван ріс дуже допитливим, любив співати, грав на декількох музичних інструментах, але найдужче любив грати на скрипці.

Іван поступив у Чернівецьке музичне училище за спеціальністю «Хормейстер художньої самодіяльності», яке закінчив у 1951 р. По закінченню училища Iван грав на багатьох музичних інструментах: сопілці, роялі, цимбалах, скрипці, баяні, трубі, арфі. Далі - навчається у театрі-студії при Чернівецькому українському драматичному театрі імені Ольги Кобилянської.

У 1961 р. Іван вступає до Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого. Навчався у відомого кіномитця Віктора Івченка, за рекомендацією якого був запрошений Сергієм Параджановим на зйомки фільму «Тіні забутих предків».

Тіні забутих предків

Оператор фільму «Тіні забутих предків» Юрій Іллєнко розповідав: «Іван Миколайчук з'явився в «Тінях забутих предків», коли всі актори вже були затверджені. Івана дуже рекомендував його вчитель Віктор Івченко. Нас влаштовував інший виконавець, і Сергій Параджанов попросив мене, оператора фільму, провести чисто формальну пробу. Але сталося по-іншому. Те, як зажив Миколайчук перед камерою у тій давній пробі, до сих пір приголомшує мене при одному тільки згадці про це. Я кинувся з павільйону слідом за що пішли вже Параджановим, повернув його. Через якісь чверть години Іван був затверджений на роль прямо на знімальному майданчику».

Як згадував Сергій Параджанов: «Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпували з нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора… Ми відчули, що це унікальний талант. Проби були дивовижні. В одну мить він перевернув наші уявлення про образ Івана з твору Коцюбинського. Він перелив у наші зурбанізовані, міські душі свою карпатську силу, свою любов до матері, сестер, братів. Весь, як дзвіночок, Іван був чистим, мужнім, ніжним. Він був смолоскипом, до нього тягнулися всі».

Сон

Ще під час зйомок «Тіней…» розпочалася робота актора над роллю молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон». Великим досягненням актора було сміливе і сучасне трактування образу Тараса Шевченка.

Пропала грамота

У яскравому фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» Іван не лише виконавець цікавої ролі козака Василя, а й співрежисер фільму. Під його керівництвом здійснювалося музичне оформлення фільму. Він був ініціатором створення тріо «Золоті ключі», яке супроводжувало піснями кінокартину. Тріо складалося із володарок чарівних голосів України – Ніни Матвієнко, Валентини Ковальської, Марії Миколайчук - дружини Івана.

Білий птах

Фільм «Білий птах з чорною відзнакою» (1971) стає новою сторінкою у творчості Івана Миколайчука – він стає сценаристом. У цій стрічці Іван Миколайчук з режисером Юрієм Ільєнком вперше у радянському кіно розповіли про долю героя УПА. Ця тема була небезпечна і заборонена у ті роки.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

«Білий птах…» отримав міжнародне визнання, а на Московському міжнародному фестивалі навіть отримав Золоту медаль. Одночасно для І.Миколайчука та його друзів починається важкий період випробувань і переслідувань. Івана за його любов до рідного народу, рідної культури, рідного слова звинуватили у націоналізмі і кваліфікували як людину ворожої ідеології.

Його не заарештували, але обклали з усіх боків, зацькували, створювали навколо нього вакуум, відлучали від творчості. Був вилучений із прокату відомий фільм «Тіні забутих предків», не дозволили знімати фільм «Пропала грамота». Протягом важких сімдесятих років минулого століття прізвище актора безжалісно викреслювалося з усіх творчих списків.

Вавилон

Попри все, Івану Миколайчуку у 1979 році вдалося втілити свою давню мрію – зняти свій фільм «Вавилон ХХ». Фільм був справжнім вибухом в українському кіно. Він увібрав в себе все найкраще, що міг йому дати Миколайчук-актор (Фабіан), Миколайчку-сценарист, Миколайчук-режисер і Миколайчук – автор музичного оформлення. У 1980 році кінострічка була відзначена призом «За кращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.

Іван Миколайчук

Іван Миколайчук помер у серпні 1987-го. Його спадок - 34 ролі, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи. Шевченківською премією його нагородили посмертно, а звання народного Іван так і не отримав. Правда, він і без того був ним.

"Я не знаю більш національного народного генія... До нього це був Довженко", - так про Миколайчука сказав Сергій Параджанов.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru