Голос історії. 15 червня. Юрій Іллєнко

Юрій Іллєнко

15 червня 2010 року пішов з життя Юрій Іллєнко.

Юрій Іллєнко - талановитий український кінорежисер, кінооператор, сценарист, актор, продюсер, автор неперевершених кінострічок "Криниця для спраглих", "Білий птах з чорною ознакою", "Лебедине озеро. Зона", "Молитва за гетьмана Мазепу", народний артист України (1987), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1992), Державної премії імені Олександра Довженка за внесок у кіно (2005), академік Академії мистецтв України, єдиний з України академік Європейської кіноакадемії, кінопедагог.

В 1960-му зняв дипломну роботу "Прощавайте, голуби" (перший в історії інституту повнометражний фільм) і отримав за ту роботу найвищі нагороди на світових кінофестивалях в Празі і Локарно за найкращу операторську роботу. В 1963 отримав запрошення зі студії Довженка зняти фільм "Тіні забутих предків" режисеру Параджанову . Як відомо, фільм став не лише лауреатом понад сотні міжнародних кінофестивалів, але й актом відродження слави українського духу, збудником української ідеї.

Дебют Юрія Іллєнка у режисурі — "Криниця для спраглих" за сценарієм Івана Драча про винищення українського села, був заборонений постановою ЦК КП України на довгих 22 роки. Наступний фільм "Вечір напередодні Івана Купала" — алегорична історія України, було знято з екрану рішенням міністра культури СРСР Романова і покладено на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано в 1988-му.

Юрій Іллєнко

В 1967 році дирекція Венеційського кінофестивалю персонально запрошувала Юрія Іллєнка з фільмом "Вечір на Івана Купала" на фестиваль з гарантією головного призу "Золотий Лев" Святого Марка, але міністр культури СРСР Романов стверджував, що такого фільму взагалі не існує. Неймовірними зусиллями режисер добився, щоб фільм послали на міжнародний фестиваль у Прагу, але в день відкриття фестивалю в Прагу увійшли радянські танки для придушення празького повстання.

Фільм «Легенда про княгиню Ольгу» зазвучить українською мовою (ФОТО)

В 1971 році на XXIV з'їзді комуністичної партії України вустами першого секретаря Львівського обкому КПУ тов. Добрика було заборонено наступний, третій фільм "Білий птах з чорною ознакою", як "найбільш шкідливий фільм, що колись було зроблено в Україні, особливо шкідливий для молоді". У фільмі вперше в історії було виведено як головного героя вояка УПА. Рятуючи себе, Петро Шелест, перший секретар ЦК КПУ, бо саме він дозволив показати фільм з'їздові, посилає "Білого птаха" на Московський міжнародний кінофестиваль. Фільм тріумфально виборює Гран Прі фестивалю, завдяки півгодинній овації шести тисяч глядачів кремлівського палацу з'їздів, де проходив кінофестиваль. За якийсь час П. Шелеста знімають за націоналістичний ухил, а фільм опиняється в опалі на довгі роки, аж до кінця ери Щербицького. "Білого птаха" можна було побачити в Токіо, Монреалі, Нью-Йорку, Парижі, Тегерані, лише не в Україні.

Далі була дворічна еміграція в Югославію, де Юрій Іллєнко зняв фільм "Жівіо заінат", що перекладається як "живу наперекір всьому". Фільм отримав "Срібну арену" на фестивалі в Пулі. І приз за найкращу чоловічу роль. В Україні на екрани не був допущений.

Наступний фільм "Мріяти і жити" за сценарієм Івана Миколайчука і Юрія Іллєнка, було 42 рази зупинено у виробництві на різних стадіях: під час режисерської розробки, в підготовчий період, під час зйомок (18 разів), в монтажному періоді і, звичайно, при процедурі здачі керівним органам. А треба було пройти 12 інстанцій — від худради об'єднання до ЦК КПСС. Для режисера епопея перманентних заборон закінчилась першим інфарктом на худраді студії Довженка. На XXV з'їзді КПУ тов. Щербицький з гордістю доповів делегатам: — "Имею честь доложить делегатам съезда, что с так называемым "поэтическим кино Украины" наконец покончено". Одним з представників поетичного кіно був і Юрій Іллєнко. Після такої заяви Іллєнко перебирається до Москви і починає на Мосфільмі на експериментальній студії Григорія Чухрая фільм про Катерину Білокур "Очі землі". Новопризначений міністр кіно України Василь Большак вимагає переводу постановки на студію Довженка і через місяць ліквідовує проект на вимогу ЦК КПУ.

Голос історії. 15 червня. 5 ролей Івана Миколайчука

В різні роки були заборонені майже всі проекти Іллєнка на стадії сценарію. Всього Юрій Іллєнко написав 42 сценарії, але лише сім з них стали фільмами.

В незалежній Україні Юрій Іллєнко створив незалежну кіностудію "Фест-Земля", на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти. В основу фільму було покладено зеківські оповідання Сергія Параджанова "Лебедине озеро. Зона". Це фільм було запрошено на Канський фестиваль, де він виборює два призи: Приз ФІПРЕССІ — міжнародної федерації кінопреси і Приз "Ескор" — незалежної молодої кінокритики. В українському прокаті фільм не показувався.

Юрій Іллєнко

У наступні десять років Юрій Іллєнко написав сценарій про друге пришестя Христа "Агн", монографію "Парадигма кіно" — перший в Україні підручник з кінорежисури. Зробив три персональні виставки своїх живописних і графічних творів, зняв проект "Молитва за гетьмана Мазепу", до якого йшов близько третини свого життя.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Помер 15 червня 2010 року у селищі Прохорівка на Черкащині. Він тривалий час хворів на невиліковну хворобу.

"Батько встиг зробити надзвичайно багато. Але все одно його дуже не вистачає. Час іде - і з кожним роком все більше це усвідомлюєш", - написав сьогодні, у шосту річницю з дня смерті батька його молодший син Андрій Іллєнко.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru