Голос історії. 15 липня. Володимир Великий

Володимир Великий

15 липня 1015 року після несподіваної хвороби помер Володимир I Святославович, Великий князь київський з династії Рюриковичів, хреститель Русі.

Князь Володимир Святославович народився в 948 році і був молодшим із трьох синів київського князя Святослава Ігоревича (Хороброго), а отже, молодшим внуком київської княгині Ольги (Мудрої).

За літописом монаха Якова Володимир почав княжити в Києві 11 червня 978 року після підступного вбивства свого брата Ярополка, вагітну дружину якого він взяв у наложниці. Володимир спорудив у Києві капище головних богів слов'янського язичництва, запровадив практику людських жертвоприношень, перейняту у скандинавів, переслідував християнство, що зароджувалось в Києві. Він здійснив ряд вдалих походів на Волинь, підкорив вятичів, ятвягів, радимичів, воював з волзькими болгарами, обклав даниною Хазарію і Тамань.

Об'єднавши усі українські землі в єдине ціле, князь Володимир забезпечив їхню охорону від зазіхання ворогів. Територія України-Русі в цей час охоплювала вже близько 800 тис. кв. км. і тягнулася на північ до Чудського, Ладозького й Онезького озер; на півдні — до Дону, Росі, Сули і Південного Бугу; на сході — до міжгір'я Оки та Волги і на заході — до Дністра, Карпат, Західного Бугу, Неману та Західної Двіни. У цей час стародавня Україна-Русь стала найбільшою державою в Европі.

У 988 році Володимир захопив візантійський Корсунь (Херсонес) і, погрожуючи піти війною на Константинополь, домігся одруження з сестрою візантійського імператора Анною. Для цього того ж року він разом з військом пройшов обряд хрещення, отримавши ім'я Василь на честь візантійського імператора за практикою політичних хрещень тих часів. Повернувшись до Києва, Володимир наказав скинути поганських ідолів у Дніпро і хрещення киян пройшло відносно мирно, в той час як у Новгороді довелось застосувати силу проти невдоволених. В ростово-суздальських землях, досить віддалених від Києва, християнство не знайшло широкої підтримки і місцеві слов'яни та угро-фінські племена залишались язичниками до XIII століття.

Хрещення Русі супроводжувалось утвердженням церковної ієрархії - в Києві було створено митрополію Константинопольського патріархіту, а в Новгороді, Білгороді (під Києвом), Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) та Чернігові - єпархії, що сприяло поширенню грамотності на Русі; у Києві почали масово зводитись кам'яні споруди. Практично повністю змінивши світогляд, Володимир відмовився від усіх жінок і наложниць, які в нього були до Анни, запровадив прийняття законів при узгодженні зі спеціальною радою воєначальників і старійшин, ввів військово-адміністративне управління містами, розпочав чеканку золотих і срібних монет на зразок візантійських, на яких зображувався княжий знак Володимира - тризуб.

Як зазначає літописець, після хрещення в характері Володимира відбулися великі зміни. Він зробився побожним, ласкавим, щедро роздавав милостиню, створював школи, храми і став у повному розумінні батьком своїх підданих. Він допомагав бідним, старим і калікам, сиротам і вдовам. Тому не дивно, що всі називали його ласкавим батьком і «Сонечком Ясним».

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Після смерті Анни в 1011 році Вододимир одружився вдруге (формально - вшосте) і всього мав 10 дочок і 13 синів, серед яких був і Святополк Окаянний, «син двох батьків», якого народила дружина вбитого Володимиром брата Ярополка, будучи наложницею Володимира і вагітною на момент смерті свого чоловіка. Саме Святополк, син убитого Володимиром Ярополка, разом з братом Ярославом в 1014 році повстав проти Володимира. Під час підготовки до війни, він несподівано захворів і 15 липня 1015 року у віці 57 років помер у своїй резиденції в Берестові.

Володимир Великий був похований у Десятинній церкві в Києві. Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибоку і ефективну адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий після смерті був прирівняний церквою до лику святих і названий «Рівноапостольним». Як писав М. Грушевський: «Часи Володимира Святого, або Великого були кульмінаційною точкою процесу будівництва, завершення, так би мовити, механічної еволюції процесу створення стародавньої Руської, Київської держави». У 1044 році син Володимира Ярослав Мудрий, який у війні за київський престол здолав Ярополка, звелів вирити з могили кістки своїх дядьків Ярополка і Олега, загиблих у міжусобиці з Володимиром, всупереч християнській традиції хрестити їх останки і перепоховати поруч з Володимиром. У 1240 році Десятинна церква була зруйнована під час монгольської навали і на даний момент поховальні саркофаги Володимира і його братів вважаються втраченими.

twitter.com facebook.com