Голос історії. 16 березня. Арешт Івана Франка

16 березня 2018 р. ,

Іван Франко 1881 рік

16 березня 1880 року — за підозрою в революційній агітації заарештовано українського поета Івана Франка.

Івана Франка тричі заарештовував австрійський уряд. Хоча найдовше ув'язнення тривало «лише» 8 місяців, та кожен арешт мав дуже тяжкі наслідки. Так, перший (1877 р.) зруйнував Франкові надії після закінчення університету працювати викладачем у гімназії. Другий (1880 р.) остаточно розлучив його з коханою, Ольгою Рошкевич, яка за наполяганням вийшла заміж за Озаркевича. Третій, у 1887 році.

Про другий арешт сам Іван Франко написав так стисло, яскраво і страшно, що було б гріх переказува­ти це «своїми словами». Хай говорить він сам:

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

«З початком (мабуть, в марті) 1880 року я виїхав в пов. Коломийський до Кирила Геника до Березова, щоб там пробути якийсь час, по дорозі був арештований в Яблонові і потім ураз із К.Геником, Ковцуняком і ще кількома іншими пришпилений до процесу, що вівся в Коломиї проти сестер Павликівен і селян Фокшеїв. Нас тримали три місяці і пустили, а мене спеціально, як не­належного до цього повіту, велено було відставити під ескортою поліції на місце уродження. Цей транспорт по поліцейським арештам в Коломиї, Станиславові, Стрию і Дрогобичі належить до найтяжчих моментів в моїму життю. Вже до Дрогобича я приїхав з сильною гаряч­кою. Тут впаковано мене в яму, описану в моїй новелі «На дні», а звідти ще того самого дня (через протек­цію) післано пішки з поліціантом до Нагуєвич. По доро­зі нас заскочив дощ і промочив до нитки. Я дістав силь­ну пропасницю, прожив тиждень вдома в дуже прикрих обставинах, вернувся до Коломиї, щоб удатись до Ге­ника, прожив там страшний тиждень в готелі, написав «На дні» і на останні гроші вислав її до Львова, опісля жив три дні трьома центами, знайденими над Прутом в піску, а коли й тих не стало, я заперся в своїй кімнаті в готелю і лежав півтора дні в гарячці й голоді, ждучи смерті, безсильний і знеохочений до життя. Один із мо­їх союзників, посланий Геником, спас мене від голодної смерті. Я ще раз поїхав до Дрогобича, взяв собі пас­порт і вернув до Коломиї, а відтак пішки пішов до Бе­резова, де в гостиннім домі Геника прожив кілька тиж­нів, лікуючись від пропасниці і гуляючи на свіжому по­вітрі. В коломийській тюрмі я зібрав значне число пі­сень, приповідок і інших матеріалів етнографічних, а та­кож написав ряд віршів, з котрих тільки невелика час­тина досі була надрукована. Але недовго я міг попаса­ти в Березові. Староста коломийський дізнався про мій побут і наказав жандармам приставити мене до Коло­миї, а що у мене не було грошей на підводу, то жан­дарм, ще хворого, в літню спеку, погнав мене туди піш­ки. Тяжка це була дорога, після котрої мені на обох но­гах повідпадали нігті на пальцях. Староста дуже озлив­ся, побачивши в мене паспорт, але мусив мене пустити на волю».

За матеріялами сайту Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Франка

twitter.com facebook.com