Голос історії. 17 березня. Федір Вовк, Августин Волошин (ВІДЕО)

Федір Вовк

17 березня 1847 року — народився Федір Кіндратович Вовк, український антрополог, археолог, етнограф.

Федір Кіндратович Вовк (Волков)отримав освіту в Новоросійському (м. Одеса) та Київському університетах. В зв'язку з переслідуваннями царським урядом за участь в українському національному русі 1879 р. емігрував до Франції, де й мешкав до 1905 р. Подорожуючи європейськими країнами, українськими районами, ґрунтовно вивчав етнографічні, антропологічні та археологічні матеріали. Видав ґрунтовну працю "Шлюбний ритуал та обряди на Україні" (французькою мовою).

Підтримуючи тісні зв'язки з вітчизняними вченими та діячами культури, Федір Вовк брав якнайактивнішу участь у виданні "Матеріалів до україно-руської етнології" (з 1899 р.), що їх випускала Етнографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. У 1901—1905 рр. вчений викладав антропологію, археологію та етнографію в Російській вищій школі соціальних наук у Парижі.

праця Ф. Вовка

Під час революції 1905— 1907 рр. повернувся до Росії й займав посаду приват-доцента (з 1907 р.), а згодом й професора (з 1917 р.) Петроградського університету. Федір Вовк став одним з перших дослідників палеоліту на Україні, й зокрема, відомої Мізинської стоянки. Дослідник зібрав значний матеріал з антропології та етнографії українського народу, вивчав життя та побут інших народів; результати цих досліджень знайшли своє відображення в 455 наукових працях ученого.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Крім того, Ф. Вовк 1876 р. брав участь у виданні в Празі "Кобзаря", в якому були опубліковані безцензурні твори Тараса Шевченка, а також зібрав матеріали для української колекції етнографічного відділу Російського музею в Санкт-Петербурзі. Дослідник ініціював видання "Матеріалів з етнографії Росії", що виходили в світ з 1908 р., опублікував дві узагальнюючі праці ("Етнографічні особливості українського народу" й "Антропологічні особливості українського народу") у книзі "Український народ в його минулому і сучасному".

Августин Волошин

17 березня 1874 року — народився Августин Волошин, український громадський діяч, священик, президент Карпатської України, Герой України (посмертно). Відомий науковець і педагог, журналіст і видавець, знаний філолог, який досконало володів грецькою, латинською, німецькою, угорською, чеською, словацькою, сербською, болгарською та іншими мовами.

Августин Волошин народився в с. Келечин, на межі Закарпаття та Галичини, у родині священика Івана Волошина. Після закінчення початкової школи упродовж дев’яти років навчався в Ужгородській гімназії. У 1896 р. закінчив Будапештський університет. Згодом відвідував ще й Вищу Педагогічну школу у тому ж Будапешті. У 1897 р. Волошин був висвячений і почав служити капеланом в Ужгороді. Того ж року почалася його праця в Ужгородській учительській семінарії. Упродовж майже сорока років він плідно й творчо працював професором та директором цієї гімназії, викладав у ній фізику, математику, методику, граматику, стилістику, педагогіку, дидактику, логіку, психологію, педагогічну психологію. Писав шкільні підручники і згодом став провідним ученим-педагогом Закарпаття, брав активну участь у культурно-просвітних процесах краю. Очолював Педагогічне товариство Підкарпатської Руси, Підкарпатський банк, був організатором Учительської Громади, почесним головою Товариства «Просвіта», редагував єдину українську газету «Свобода».

Активною політичною діяльністю Августин Волошин почав займатися з 1918 р. У цьому році він виступив одним із засновників Руської Народної Ради, згодом став Головою Центральної Руської Народної Ради. У 1922 р. став одним із організаторів Народно-християнської партії, у 1923 р. очолив партію. У 1925-1929 рр. обирався послом Чехословацького парламенту від НХП.

Після проголошення автономії Підкарпатської Русі у жовтні 1938 р. Августин Волошин став державним секретарем в уряді А. Бродія, а 26 жовтня 1938 р. – прем’єр-мінстром. Після проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 р. на засіданні Сойму його було обрано її президентом.

Волошин з урядом Карпатської України

Однак відстояти свою незалежність новоствореній державі не вдалося. Під час окупації краю Угорщиною Августин Волошин разом з урядом емігрував на Захід. Відвідавши кілька європейських столиць, оселився у Празі. У цьому місті написав чимало творів, читав лекції в Українському Вільному Університеті, поринув у наукове життя й дещо відійшов від політики.

Проголошення незалежности Карпатської України (інфографіка)

20 травня 1945 р. Августин Волошин був затриманий органами СМЕРШу та направлений до внутрішньої тюрми НКВС СРСР у Москві. Йому було висунуто звинувачення «у ворожій діяльності проти Радянського Союзу». Безперервні, з фізичними тортурами і психологічною (моральною) наругою допити швидко відбилися на слабкому здоров’ї і так уже немолодого Августина Волошина. 11 липня 1945 р. він помер у тюремній лікарні Бутирської в’язниці в Москві.

вул. Володимирська, 42

17 березня 1917 року — у Києві на вул. Володимирській, 42 оголосили про створення Центральної Ради.

twitter.com facebook.com