Голос історії. 17 липня. Микола Миклухо-Маклай

Микола Миклухо-Маклай

17 липня 1846 року - народився Микола Миклухо-Маклай, український і російський мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст, дослідник.

Пращур майбутнього вченого був курінним отаманом Запорізької Січі. Спершу його прізвище було Охрім Макуха, а прадіда Маклая, який був сотником у козацькому війську, звали Степан Макуха. Він якраз і змінив своє прізвище на “благородніше”. А сталося це через те, що той же Степан Макуха в 1772 році при взятті Очакова, під час російсько-турецької війни, командував кінною сотнею і “виявив кмітливість і безприкладне геройство”, за що дістав чин хорунжого і дворянство. Прізвище ж Макуха ніяк не звучало по-дворянському, тож він і вирішив змінити на милозвучніше — Миклуха.

Отже, батько Миклухо-Маклая Микола Ілліч походив із Стародубського повіту на Чернігівщині. Його старший брат Григорій навчався й товаришував з видатним письменником-українцем Миколою Гоголем. Після закінчення Петербурзького інженерного інституту батько очолював одну з ділянок будівництва залізниці Москва – Петербург. Був знайомий з творчістю Т. Шевченка, читав у рукописах поеми “Гайдамаки”, “Катерина”, “Гамалія” і “Єретик”. А коли почалося клопотання про звільнення Тараса Шевченка із заслання, він вислав поетові 150 карбованців. За це батька Миколи в 1856 році звільнили зі служби і мали судити, але довідка лікаря про те, що він був хворий на сухоти, врятувала його від суду.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

У 1863 р. вступив до Санкт-Петербурзького університету, але наступного року виключений за участь у студентському русі. Продовжує здобувати освіту в Німеччині — в Гейдельберзькому, Лейпцизькому та Єнському університетах. Останній закінчив у 1868 р.

У 1870—1880-х рр. займався переважно дослідженнями з антропології та етнографії корінного населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії — островів Полінезії, Меланезії і Мікронезії, у тому числі папуасів північно-східного берега острова Нова Гвінея (тепер Берег Миклухо-Маклая), де він прожив два з половиною роки серед аборигенів острова, вивчав природу, життя й культуру народів цих регіонів.

Миклухо-Маклай

У лютому 1886 р. Миклухо-Маклай залишає Австралію та в квітні прибуває в Росію. З Одеси він відразу ж направився в Лівадію, де домігся зустрічі з Олександром III. Учений запропонував царю заснувати поселення на Березі Маклая. Олександр III призначив для вирішення новогвінейської справи спеціальну комісію. Комісія відкинула проект і цар виніс вердикт «Рахувати справу закритою. Миклусі-Маклаю відмовити».

Двічі, у 1886 та у 1887 рр., Микола Миколайович приїздив до Малина (тепер Житомирська область) у маєток своєї матері Катерини Семенівни Миклухо-Маклай. Тут вивчав побут, звичаї та традиції поліщуків. Цікавився походженням древлян, їхньою історією. Виїжджав у навколишні села, вивчав антропологічну будову місцевих жителів. В Малині закінчив редакційну підготовку своїх «Подорожей». Мандрував і далі Україною, досліджував фауну Криму, Чорного моря.

Автор близько 160 наукових праць. Був захисником колоніальних народів. Виступав проти расизму та колоніалізму.

На запитання кореспондента газети “Сідней морнінг Гералд” у 1884 р. Микола Миклухо-Маклай відповів: “Моя особа є живим прикладом того, як щасливо з’єдналися три одвічно ворожі сили. Палка кров запорожців мирно злилася з кров’ю їхніх, здавалося, непримиренних ворогів — гордих поляків, розбавлена кров’ю холодних німців. Чого у цій суміші більше, чи який з її складників у мене найзначніший судити було б необачно й навряд чи можливо. Я дуже люблю батьківщину мого батька, Україну, але ця любов не применшує поваги до двох вітчизн батьків моєї матері — Німеччини і Польщі”.

Останні дні життя Миклухо-Маклай провів у лікарні Вілліє при Військово-медичній академії, на лікарняному ліжку якої і помер.

Поховали його на Волковому кладовищі (Санкт-Петербург). На непомітній могилі поставили дерев’яний хрест з коротким написом.

Щоденник подорожі Миклухо-Маклая «Серед дикунів Нової Гвінеї» був виданий українською мовою у Києві у 1961 р. Ім’ям вченого названо Інститут етнографії АН СРСР. У 1986 р. до святкування 140-річчя з дня народження вченого у Малині було відкрито пам’ятник М. М. Миклухо-Маклаю, - єдиний у Европі. Тут свято зберігають пам’ять про видатного вченого і мандрівника. Ім’я Миклухо-Маклая носить міський парк відпочинку, а також одна із вулиць міста. В малинському лісотехнікумі, розміщеному в будинку, де жив брат Миколи Миколайовича — Михайло Миколайович, діє музей. Експонати музею розповідають про подвижницьке життя вченого, його родину та малинський період життя.

На честь народження Миколи Миклухо-Маклая в Україні 17 липня встановлено професійний день етнографів.

twitter.com facebook.com