Голос історії. 18 серпня. Олександр Кониський

Олександр Кониський

18 серпня 1836 року - народився Олександр Кониський - український перекладач, письменник, видавець, педагог, громадський діяч. Автор слів пісні «Молитва за Україну».

Олександр Кониський народився у с. Переходівка (тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл.) в родині зубожілого поміщика.

Грамоту пізнав за допомогою матері та діда — старосвітського священика. 1844 року помер бать­ко, залишивши своїх дітей сиротами і без ма­теріального забезпечення. В цьому ж році мати віддала Олександра до підготовчої школи в Ніжині. Хлопчик робив великі успіхи в навчанні і за рік підготувався до вступу до гімназії. Як син зубожілих дворян, О. Кониський проживав у сирітському домі (бурсі для шляхетних дітей) і звідси ходив до Чернігівської гімназії.

Вчився дуже добре, був першим учнем. В 11 літ почав писати вірші, звичайно, російською мовою. У четвертому класі дістав «Кобзаря» Шевченка. Під його впливом став писати українською мо­вою, жорстоко поплатившись за це — його вик­лючили з гімназії (1849).

1854 року О. Кониський влаштовується на службу в суді, спочатку в Прилуках, а потім у Полтаві.

Друкуватися почав у "Черниговском Листке" (1858). Кониський вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. В пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався введення у школах української мови.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Олександр Кониський налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині. 1863 року Кониський був заарештований у Полтаві за звинуваченням у приналежності до нелегальної організації і висланий на 2 роки на північ Росії: спочатку до Вологди, а потім до Тотьми.

Повернувшись із заслання, він лікувався у Німеччині, потім мешкав у Львові, Єлисаветграді, Катеринославі, у Криму та в Києві. У 1872 повернувся до Києва, де працював у "Киевском Телеграфе". Кониський був одним з фундаторів Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше - ініціатором перетворення його у Наукове Товариство ім. Т.Шевченка.

Літературну діяльність почав у 1858. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: "Я не боюсь тюрми і ката", "На похорони Т. Шевченка", ін. В оповіданнях О.Кониський піднімає проблему соціального й національного гноблення України у царській Росії ("Півнів празник", "Млин", "Спокуслива нива"), народного побуту ("Хвора душа", "Старці", "За кригою"). В повістях "Семен Жук і його родичі" та "Юрій Ґоровенко" подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників. Помер у Києві.

Олександр Кониський - автор ґрунтовної біографії Шевченка "Тарас Шевченко - Грушівський. Хроніка його життя", т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл Кониський видав популярні книжки й підручники ("Українські прописи" (1862), "Арифметика, або щотриця" (1863), "Перша граматика, або читання" (1863). Від кін. 1920-х рр. твори О.Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило його до "націоналістів".

Найбільшу славу Кониському приніс його невеликий вірш «Молитва за Україну», який, покладений на музику Миколою Лисенком, став духовним гімном українців.

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю,

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світу, щастя,

Дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

twitter.com facebook.com