Голос історії / 2 березня: народився Архип Тесленко, відійшов Павло Штепа

Архип Тесленко


2 березня 1882 року в с. Харківцях Лохвицького повіту на Полтавщині народився Архип Тесленко.

З десяти дітей у бідній родині вижили лише двоє. Малий Архип, хворобливий та вразливий хлопчик, закінчивши в 1894 році однокласну церковно-парафіяльну школу, одразу ж вступає до двокласної.

Наприкінці 1897 року - на початку 1898 року йому пощастило влаштуватися писарчуком у м.Лохвиці, а в серпні 1898 року він перевівся на службу до міської нотаріальної контори. Тут його змушували виконувати не лише канцелярську роботу, а й працювати в домашньому господарстві нотаря. Надсильна праця, нестерпні побутові умови згубно впливали на його здоров’я, і без того неміцне.

У серпні 1901 році Тесленко покинув службу нотаря і поступив на курси телеграфістів на ст. Долинській Південно-Миколаївської залізниці, але через слабкий зір був скоро відчислений. В цей час Тесленко захоплюється театром, пробує себе в драматургії. В 1902 році він пише драму «Горобина ніч», а навесні 1903 - драму «Не стоїть жить». В цей же рік він організував аматорський театр у рідному селі. Десь на початку 1904 року Тесленко розпочав працю над своїми першими оповіданнями - і в цьому жанрі утвердив себе як письменник. Перші оповідання, переписані до одного зошита, навесні 1905 року склали збірочку, яка містила п’ять творів. З нею він поїхав у червні 1905 року у Київ, бажаючи її надрукувати. Та на цей раз спроба не вдалася. Згодом збірку було передано до журналу «Нова громада», в якому у 1906 році і були надруковані оповідання.

5 грудня 1905 року відбулися політичні виступи в Лохвиці, в яких прийняв участь і Архип Тесленко. Почались арешти. Тесленко покинув село і вирушив до Києва. Постійним притулком для нього стала редакція газети «Громадська думка», де він міг працювати, читати, вчитися.


Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)


У рідне село Тесленко повернувся у другій половині серпня 1906 року, але там він попав під слідство, а потім по етапу його відправили на північ. Близько двох років його тримали в тюрмах, а потім заслали до Вятської губернії. Хворий на туберкульоз, він у 1909 році повернувся в Харківці.

Протягом 1909 року письменник написав дві редакції нової повісті «Страчене життя». Після смерті матері хворий письменник залишився без усякої допомоги, у вкрай тяжких побутових умовах. І 28 червня 1911 року у лікарні м.Луки Архип Тесленко помер.

На вшанування його пам’яті в 1939 році на центральній площі села Харківців урочисто було відкрито пам’ятник. А в 1982 році за рішенням ЮНЕСКО широко відзначалося 100-річчя з дня народження письменника.


Павло Штепа


2 березня 1980 року[/b] помер Павло Штепа - інженер-будівельник, письменник, суспільний діяч. А прийшов він у цей світ 12 вересня 1897 року, в станиці Новодмитрівській що на Кубані.

Брав участь у визвольній війні 1917-20, згодом на еміграції в Чехо-Словаччині; закінчив Українську Господарську Академію в Подєбрадах (1927). Павло Штепа вийшов із школи політичного та культурологічного мислення Дмитра Донцова (1883—1973). Пройшовши бойову школу у підпільних революційно-націоналістичних Українська військова організація (УВО) та Організація Українських Націоналістів (ОУН) у міжвоєнну добу, Штепа як науковець і мислитель створив свою оригінальну етнологічну і культурологічну концепцію в післявоєнний час.

Переїхавши 1927 року до Канади, він співпрацював з газетою «Новий шлях». Як визначного науковця Павла Штепу було обрано до Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка та Української Вільної Академії Наук.

twitter.com facebook.com