Голос історії | 23 серпня | Письменник Осип Маковей

Осип Маковей

23 серпня 1867 році – народився Осип Маковей, український письменник, публіцист, редактор багатьох періодичних видань, педагог та громадсько-політичний діяч.

Народився в сім’ї кушніра. Після початкової школи у рідному містечку навчався в 1879—1887 роках у Львівській ґімназії. В 1887—1893 роках студіював філософію в Львівському університеті. На цей час припадають його перші літературні спроби. Переклади з Овідія і Гейне, як і вірш «Заказані яблука», створені ще на шкільній лаві, Іван Франко опублікував у газеті«Зоря». Відтоді Маковей друкується у провідних українських журналах і альманахах.

1895 року з’явилася його перша збірка віршів «Поезії».

Після закінчення університету присвятив себе журналістиці.

Наприкінці 1897 р. запрошений на посаду редактора новоствореного львівського часопису «Літературно-науковий вістник», де співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Володимиром Гнатюком, Михайлом Грушевським.

Навесні 1899 Маковей отримав державну стипендію для молодих письменників у Віденському університеті, де слухав лекції відомих славістів і займався науковими дослідженнями. Під керівництвом професора Ватрослава Ягича він написав наукову роботу про поему видатного хорватського поета 17 століття Івана Гундулича «Осман», яка зображує боротьбу поляків і запорозьких козаків проти турків і їх переможну битву під Хотином.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

1899 року письменник повернувся на Буковину: викладав україністику в учительській семінарії, в Чернівецькому університеті. Тут захистив дисертацію про українського поета і письменника Пантелеймона Куліша і сприяв популяризації буковинських поетів Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської та инших. З кінця 19 століття Маковей виступав головним чином як прозаїк («Весняні бурі». 1895, «Клопоти Савчихи», 1896, «Наші знакомі», 1901, «Оповідання», 1904, «Ярошенко», 1905, «Пустельник з Путни», 1909 тощо).

В оповіданнях і новелах письменник змальовує важке життя галицьких і буковинських селян, будні мешканців маленьких містечок, картини української історії.

1910 року через напружені стосунки з деякими духовними провідниками українських кіл (викривав у сатиричних творах) покидає Чернівці; жив до 1913 року уЛьвові, викладав у жіночій ґімназії.

З 1913 року до своєї смерти письменник обіймав (за винятком воєнної цезури) посаду директора вчительської семінарії у галицько-подільському містечкуЗаліщики. Під час Першої світової війни письменник служив військовим кореспондентом, поштовим цензором в австрійському війську.

Під час існування Галицької СРР був завідувачем відділу освіти повіту, заледве не потрапив під військовий трибунал т.зв. ГАНКА (Галицької ЧК; врятувався, перебравшись на Буковину за Дністром).

У віршах, новелах, нарисах воєнних і повоєнних літ Маковей показував жорстокість фронтових боїв, трагічну долю російських і австрійських українців, які почувалися етнічно спорідненими, проте мусили стріляти один в одного («Кроваве поле», 1921). Письменник вірив у краще майбутнє українського народу і своєю багатогранною діяльністю наближав його. В лютому 1921 року польська влада заарештувала Маковея за «українізацію» своєї гімназії й на декілька тижнів ув’язнила в Чортківській тюрмі.

Маковей перекладав з багатьох мов, збагатив українську літературу своїми інтерпретаціями творів польських (Адам Міцкевич, Генрик Сенкевич, Еліза Ожешко, Стефан Жеромський), німецьких (Генріх Гейне, К. Ф. Майєр), австрійських (Г.Зудерман, М.ЕбнерЕшенбах), данських (Й. П. Якобсен), французьких (Гі де Мопассан, Альфонс Доде, Еміль Золя, Е. М. Прево), англоамериканських (Марк Твен, Джером Клапка Джером) авторів.

twitter.com facebook.com