Голос історії. 25 лютого: Леся Українка та Лесь Курбас (ВІДЕО)

Леся Українка

25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач).

Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, почалась тяжка хвороба.

Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом.

У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.

Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря» . Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України.

Леся Українка. Малюнок Юрія Журавля

Велика любов Лесі Українки – революціонер Сергій Мержинський був хворий на туберкульоз. Ця недуга не давала спокою Лесі, приносячи їй сильні муки. Страшна хвороба не дала їм бути разом, що назавжди залишило відбиток жалоби у серце письменниці. Через якийсь час Леся Українка вийшла заміж за музикознавця Климента Квітку, який теж був хворий туберкульозом.

До 145-річчя Лесі Українки Google випустив дудл "Лісова пісня"

Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження.

На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.

Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.

25 лютого 1887 р. — народився Олександр-Зенон Степанович Курбас в місті Самбір у сім’ї акторів Степана й Ванди Курбасових.

Лесь Курбас

Дитинство Леся проходить у селі Старий Скалат Підволочиського району (Тернопільщина) у діда Пилипа Івановича Курбаса, настоятеля місцевої церкви.

Навчався на філософському факультеті Віденського (1907 р. - 1908 р., 1911 р.) та у Львівському (1908 р. - 1910 р.) університетах. Викладав у Київському (1922 р. - 1926 р.) та Харківському (1926 р. - 1933 р.) музично-драматичних інститутах.

Лесь Курбас є засновником театральних труп, серед яких "Молодий театр" у Києві (1916 р. - 1919 р.), Київський драматичний театр (1920 р. - 1921 р.) та театр "Березіль" (1922 р.) у Харкові, керівником якого був до свого арешту (1933 р.) З 1935 р. - це Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка.

Як актор створив на сценах ряду театрів образи Гонти, Гурмана, Астрова, Хлєстакова, Едіпа, Макбета, Збігнєва (в "Мазепі" Славинського ) та інші... Інсценізував ряд поетичних творів Т.Шевченка, П.Тичини. Вперше на українській сцені поставив вистави "У пущі" Лесі Українки, "Цар Едіп" Софокла, "Макбет" Шекспіра та п'єси М. Куліша: "Народний Малахій", "Мина Мазайло", "Маклена Граса".

Автор книги "Шляхи українського театру і "Березіль"(1927 р.), агітп'єс, драм, численних статей з театрознавства. Переклав з німецької книгу "Мистецтво вмирає" В. Обюртена, драми і комедії, перекладав також з польської і французької мов. З норвезької переклав доленосний вірш "Березіль" Б. Бйорнсона.

На кіностудії ВУФКУ Лесь Курбас поставив фільми: "Вендета", "Макдональд"(1924 р.), "Арсенальці" (1925 р.).

Один з засновників журналів "Радянський театр", "Театральні вісті", "Барикади театру". Будучи в'язнем СЛОНа (Соловецкого лагеря особого назначєнія) здійснив постановки вистав "Весілля Кречинського (О. Сухово-Кобилін), "Аристократи" (М. Погодін), "Інтервенція" (Л. Славін), "Учень диявола" (Б.Шоу), "Пролог" (у співавторстві з С. Бондарчуком) та інші...

З 1933 р. — Курбас працює в Москві над виставою «Король Лір» Міхоелса. Там його заарештовують. Курбас потрапляє в табір Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежій горі (Архангельська обл.). Пізніше за доносом О. Алексєєва його переводять у табір суворішого режиму на Вянь-Губі, потім — на Соловки.

3 листопада 1937 року Леся було розстріляно в урочищі Сандоморх, на 16-му кілометрі траси Медвежегорськ-Повенець, Карелія. А реабілітували посмертно 1957 року.

З 1987 р. ювілеї митця відзначаються за рішенням ЮНЕСКО. В Старому Скалаті відкрито Меморіальний музей митця (1987 р.). 6 грудня 2012 р. в Київському Національному театрі ім. І. Франка відбувся вечір пам'яті до 125-річчя Леся Курбаса.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru