Голос історії. 26 травня. Георгій Андрузький

Кирило-Мефодіївське братство

26 травня 1826 року — народився Георгій Андрузький, український політичний діяч, вчений-юрист, поет.

Автор ряду поетичних творів: «Не плачте, рідненька мамо», «Україна» та інші, в яких відобразив колоніальне становище України у складі Російської імперії; юридичних праць, серед яких «Начерк Конституції Республіки».

Народився в селі Вечірках Полтавської губернії (тепер Пирятинського району Полтавської області) в сім’ї дрібного поміщика. В 1846 році, навчаючись на першому курсі юридичного факультету Київського університету вступив у Кирило-Мефодіївське братство. На зборах товариства відстоював ідею республіканської форми правління, відновлення незалежної української держави – Гетьманщини. Заарештований у квітні 1847 року, висланий в Казань з правом вступу в університет. Але в грудні 1847 року виключений за непідкорення начальству і відправлений у Петрозаводськ.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

В березні 1850 року під час обшуку в Андрузького поліція вилучила «Начерки Конституції Республіки». Даний проект Конституції (два перші, написані в 1846-1847 роках під впливом Миколи Гулака) передбачав створення федерації слов'янських країн без Росії - Слов'янські Сполучені Штати. Слов'янська республіка рівноправних штатів з центром у Києві мала включати 7 автономій зі своїми президентами: 1) Україна з Галичиною, Чорномор'ям та Кримом; 2) Польща з Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бесарабія з Молдавією і Валахією; 4) Остзея; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон. Це була оригінальна і смілива думка: відновлення Гетьманщини, якщо можна — окремо, якщо ні — в Слов'янщині. Серед записів був такий: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію».

За написання «Начерків...» заарештований і засланий до Соловецького монастиря (1850-1854 роки). Звідти за активну участь в обороні монастиря під час нападу англійської ескадри, переведений до Архангельська, де працював у канцелярії архангельської палати кримінального і цивільного суду.

В 1857 році повернувся в Україну, служив у Полтавській судовій палаті під суворим наглядом поліції до 1864 року. Подальша його доля невідома.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru