Голос історії. 28 березня: Микола Сціборський, Юрій Шухевич

Микола Сціборський

28 березня 1898 року — народився Микола Сціборський, діяч УНР, один із фундаторів ОУН, чільний теоретик українського націоналізму.

Микола Сціборський - автор численних статей у націоналістичних виданнях, співавтор проекту конституції української держави, за фахом — інженер-економіст. У вересні 1939, за дорученням Андрія Мельника розробив проект Конституції України, яка передбачала «тоталітарний, авторитарний, професійно-становий» устрій держави.

Конституція Сціборського передбачає чітку схему розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки, запроваджує інститут громадянства. Крім того, вона визначала роль і місце сім’ї в державі, право вільного вибору віросповідання, професії і т. ин.

Окремим розділом передбачалося унормування державного життя в оборонній сфері. Захист держави вважався почесним обов’язком громадянина України. Збройні сили України мали складатися з трьох родів військ: сухопутного війська, повітряного і морського флотів, а також народного ополчення й використовуються виключно з метою захисту суверенітету і цілісності кордонів України.

Основний закон передбачав жорстку централізацію в державному управлінні, однак не ігнорував участі населення в місцевому самоврядуванні.

Андрій Мельник писав про Миколу Сціборського, що він «...жив акцією і власною роботою; революційний темперамент характеризував його; революція була його стихією».

Сціборський розробив концепцію націократії - альтернативної суспільно-політичної доктрини та концепції державного режиму, при якому управління здійснюється через представницькі органи державної влади, організовані на основі солідарної праці всіх соціально-корисних верств нації як найбільш оптимальної форми людського соціуму. Націократію Сціборський розумів як режим панування нації у власній державі, підкреслюючи, що "націократія заперечує принцип класової боротьби та право окремих соціальних груп на монопольне панування в державі й на експлуатацію суспільства. Розглядаючи націю, як живе, суцільне, хоч і різноманітне в своїх складових частинах, єство, вона розв'язання соціальних проблем переносить у площину національної солідарності".

«Національна революція - писав він, - це внутрішній, тривалий у часі і різносторонній у своїх проявах визвольно-політичний і державно-який утворює процес Нації, спрямований до її звільнення, зміцненню, впорядкуванню та забезпеченню для неї гідного існування».

За матеріялами газети День, Історичної правди

Юрій Шухевич

28 березня 1933 року — народився Юрій Шухевич, лідер українських націоналістів, дисидент.

Юрій-Богдан Шухевич - український політичний діяч, народний депутат України VIII скликання, член Української Гельсінської Групи, політичний в'язень у 1948–1956, 1958–1968, 1972–1988 роках, син Героя України Романа Шухевича. У 1990-х роках став організатором і головою УНА-УНСО. У 2006 році отримав звання Героя України.

У 1946 Юрія відлучили від матері і помістили в дитбудинок для дітей «ворогів народу» на Донбасі. Двічі тікає і добирається додому, де його знову хапають. З 1948 року над 15-річним Юрієм розпочинається судовий процес і з настанням 16-річчя, Юрій Шухевич, засуджений радянським режимом на 10 років у радянській тюрмі у Володимирі винятково за політичну діяльність його батька — Романа Шухевича.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

В 1954 році, відбувши шість років тюремного ув'язнення, він підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак знову був заарештований за протестом Генерального Прокурора СРСР.

У 1958, після закінчення 10 річного терміну ув'язнення, ОСО МВС СРСР повторно засудило на нові 10 років у невільничих таборах суворого режиму на основі «тюремної справи», використавши за «свідків» провокаторів і тюремних наглядачів.

У серпні 1968 Шухевич був звільнений і через заборону жити в Україні поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером. У березні 1972 з посиленням авторитарного режиму в СРСР був заарештований втретє і засуджений на 9 років ув'язнення і 5 років заслання. Після короткочасного перебування в мордовських концтаборах Шухевич був заарештований в ув'язненні вчетверте 1973 і засуджений на 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання; до 1978 перебував у Владимирській тюрмі, звідки був спрямований до Чистопольської тюрми.

У 1988 р. (55 років) закінчився термін заслання у Сибір. Після повної втрати зору в радянських тюрмах потрапляє у будинок для інвалідів.

У 1990 р. (57 років) отримує дозвіл повернутись в Україну.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru