Голос історії. 29 квітня. Кирило Стеценко

Кирило Стеценко

29 квітня 1922 року — помер Кирило Стеценко, композитор, хоровий диригент і громадський діяч, протоієрей УАПЦ. Засновник Республіканської капели УНР.

Кирило Стеценко народився на Київщині в родині маляра-самоука. З 1892 учився в рисувальній школі М. Мурашка і Софійській духовній бурсі у Києві. З 1899 співав у хорі Миколи Лисенка, у якому пізніше був помічником дириґента. 1903 закінчив Київську Духовну Семінарію і до 1907 навчався в Музично-Драматичній Школі М. Лисенка. 1907 заарештований за участь у громадській діяльності і висланий на Донеччину. З 1908 повернувся з заслання і навчав співу у Білій Церкві і Тирнові. 1911 висвятився на священника і отримав парафію на Поділлі. З 1917 працював у Києві в музичному відділі Міністерства Освіти; організував капелю ДУМКА, з якою подорожував по Україні. 1921 знову на парафії в с. Веприку на Київщині, де й помер.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Своєю творчістю й діяльністю Стеценко був продовжувачем національного напряму української музики, розпочатого М. Лисенком. Музичній мові Стеценка притаманні багатство мелодій і різноманітність гармонійних засобів. У його творчості важливе місце посідають сольоспіви (понад 30) на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся тощо. Багатогранна хорова музика Стеценка: церковні твори (дві літургії, панахида), кантати, хори а капеля і з фортепіяновим супроводом та обробки українських народних пісень. Музика до п'єс ("Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка, "Про що тирса шелестіла" С. Черкасенка, "Бувальщина" А. Велисовського), опери (не закінчені "Полонянка", "Кармелюк"), драматична сцена "Іфіґенія в Тавріді" за драмою Лесі Українки, музика до поеми Т. Шевченка "Гайдамаки", дитячі опери ("Івасик-Телесик", "Лисичка, котик і півник"). Стеценко - автор шкільних співаників.

twitter.com facebook.com