Голос історії. 29 травня. Костянтин Зінківський

Костянтин Зінківський

29 травня 1873 року народився Костянтин Зіньківський, поет, перекладач, автор українського перекладу «Слово о полку Ігоревім».

Костянтин Зіньківський - виходець з козаків Задунайської Січі, народився у Бердянську Таврійської губернії у родині портового вантажника, в якій він був найстаршим з 11 дітей.

Освіту він здобув у початковій школі та трикласному училищі у м. Бердянську, а також у Феодосійському учительському інституті, який закінчив 1892 року.

У 1892 році він став вчителем математики повітового училища у м. Кишинів та м. Сороки. Згодом повернувся до України, став викладачем методики математики в педучилищі, ще пізніше директором Бердянської єдиної трудової школи ім. І.Франка. Загалом вчителював понад 60 років.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Українську педагогіку Костянтин Зіньківський підносив як невід'ємну складову національної культури. Обстоюючи необхідність створення для школярів так званої «робочої книги» (аналог сучасного навчального комплекту), К.Зіньківський стверджував, що над нею мають працювати чимало педагогів. Складниками такого комплекту педагог хотів бачити книгу для читання; серію книг із дидактичним матеріалом (це не мав бути збірник готових наукових знань), задачник; методичні рекомендації для учня; довідник. На думку К.Зіньківського, такий комплект мав стати "продуктом" роботи школи; до його створення він прагнув залучити дітей. Одна з провідних ідей педагога полягала в тому, що матеріал такої «робочої книги» повинен будуватися з урахування передовсім краєзнавчого принципу. Учні мають знати не лише історію, а й геологію, археологію рідного краю. К.Зіньківський вважав, що кожна місцевість повинна мати свій підручник.

Зіньківський - автор не лише низки підручників та посібників з математики, а й кількох оригінальних поем, а ще - переспівів зі свого улюбленого Генріха Гейне та авторського перекладу "Слова о полку Ігоревим".

«То не ворон чорний кряче, не зозуленька кує, - Ярославна тужить-плаче, рано вранці сльози ллє: «Як сива зозуля, Дунаєм полину, бібряні рукава в Каялі вмочу і личко коханому князеві вмию, і рани криваві йому залічу!» («Дума про похід Ігорів»).

Уперше переклад було надруковано лише 1967 року. Фахівці відзначають точність та простоту викладу.

twitter.com facebook.com