Голос історії. 3 березня (ВІДЕО)

Іван Паторжинський

3 березня 1896 року народився Іван Паторжинський. Закінчив Бахмутське духовне училище та Катеринославську духовну семінарію. Вокальну освіту здобув у Катеринославській консерваторії (1918—22, клас З.Малютиної). У 1925—35 — соліст Харківського, 1935—53 — Київського театрів опери та балету.

Володів сильним і водночас м’яким голосом оксамитового тембру широкого діапазону, виконавська майстерність відзначалася виразною дикцією, осмисленим фразуванням, вродженою артистичністю і досконалою мімікою. Був гідним продовжувачем реалістичних традицій П.Саксаганського, М.Садовського та М.Заньковецької.

Партії: Виборний, Тарас (“Наталка Полтавка”, “Тарас Бульба” М. Лисенка), Карась (“Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського), Борис (“Борис Годунов” М.Мусоргського), Кончак (“Князь Ігор” О.Бородіна), Сусанін (“Життя за царя” М.Глинки), Гремін (“Євгеній Онєгін” П.Чайковського), Кецал (“Продана наречена” Б.Сметани), Мефістофель (“Фауст” Ш.Гуно), Нілаканта (“Лакме” К.Деліба), Дон Базіліо (“Севільський цирульник” Дж. Россіні) та инші.

У концертах виконував твори українських та російських композиторів. Знав чимало українських народних пісень, і був їх активним пропагандистом. Багато записувався на грамплатівки: українські народні пісні (“Взяв би я бандуру”, “Гречаники”, “Задумав дідочок”, “Казав мені батько”, “Ой зійди, зійди…”, “Ой не стелися, хрещатий барвінку”, “Стоїть явір над водою” та ін.), а також романси та арії.

Гастролював у Польщі, Фінляндії, Канаді, США. Державна премія СРСР (1942). Провадив громадську роботу (у 1945—54 — голова правління УТТ).

У 1946—60 — професор Київської консерваторії. Серед учнів: Є.Червонюк, Д.Гнатюк, А.Кікоть, О.Левицький, В.Матвєєв, В.Гончаренко.

Помер Іван Паторжинський 22 лютого 1960 року в Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

3 березня 1921 року - день загибелі звенигородського отамана Семена Гризла. З цієї нагоди в селах Гусакове, Козацьке, в м. Звенигородці Черкаської області та в м. Богуславі Київської області відбудуться вшанування Семена Гризла, переможця “непереможного” Михайла Муравйова.

Семен Гризло

У грудні 1917 р. особовий склад Звенигородського коша Вільного козацтва сягнув 20000 козаків. Це була дивізія повного складу – з кінними та гарматними частинами. Така сила свідчила про організаторський хист і авторитет кошового Гризла.

7 березня на ст. Бобринській (тепер ст. Тараса Шевченка, місто Сміла) 8000 вільних козаків Звенигородщини, Черкащини та Єлисаветградщини у кровопролитній битві розгромили 8-му російську армію. Росіяни розбіглися у різних напрямках.

“Тут мало не був захоплений командант російських військ на Україні [Михайло] Муравйов”, – свідчив Юрко Тютюнник. (Автор тексту - Роман Коваль)

twitter.com facebook.com vkontakte.ru