Голос історії. 3 червня. Диктатор ЗУНР

Євген Петрушевич

3 червня 1863 року - на Львівщині народився Євген Петрушевич, президент Української Національної Ради ЗУНР та диктатор ЗУНР.

Здобув ступінь доктора права в Львівському університеті. Очолював боротьбу проти москвофільства, активний член Української національно-демократичної партії. Сучасники високо цінували його діяльність в австрійському парламенті.

В лютому 1918-го очолив галицьку делегацію на мирних переговорах у Бресті. Після проголошення ЗУНР обраний президентом, а з червня 1919-го – диктатором (поєднував обов’язки президента і голови уряду).

уряд ЗУНР, Кам'янець-Подільській 1919р.

Серед реалізованих реформ ЗУНР: надання державного статусу українській мові, українізація гімназій, впровадження в обіг гривні, цілий ряд законів та розпорядків щодо підготовки національних кадрів, формування органів центральної та повітової влади, організація військових округів тощо.

Уявлення Петрушевича щодо розвитку та політико-правового формату існування західноукраїнської держави змінювалося ситуативно.

Спочатку керівництво УНРади підтримувало ідею входження української держави до Австрійської федерації. Цей проект активно обговорювався в австрійських урядових та парламентарних колах з літа 1918 р. Західноукраїнська держава мала бути частиною цієї федерації.

Однак після капітуляції Австрії у Першій світовій війні федеративний проект завис у повітрі. Натомість із розгортанням українсько-польської війни у Східній Галичині українські військові та селянство краю в ультимативній формі вимагало від УНРади негайного проголошення об’єднання з УНР. В об’єднаній державі керівники ЗУНР планували зберегти автономний статус Східної Галичини.

У 1919 р. Петрушевич, розчарувавшись у державотворчому потенціалі українського руху Наддніпрянщини, обговорював, за певних обставин, проекти федерації з Чехо-Словаччиною і навіть з не більшовицькою Росією.

У 1921 р. в еміграції уряд Петрушевича запропонував на розгляд Найвищої ради країн Антанти (Британія і Франція з США та дрібнішими союзниками) і Ліги Націй проект "Галицької Республіки", як держави трьох народів: українського, польського та єврейського.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Саме Петрушевич як голова УНРади, 3 січня 1919 р. офіційно поставив на голосування і схилив депутатів до ухвалення Закону "Про злуку Західноукраїнської Народної Републики з Українською Народною Републикою".

Чимало українських політиків у 1919 році хотіли бачити Петрушевича президентом УНР. Коли Володимир Оскілко, за підтримки правих українських партій, намагався 29 квітня 1919 р. здійснити спробу державного перевороту в УНР, то він у своїх відозвах домагався, щоб українську державу очолив Євген Петрушевич.

9 червня 1919 р. повстав проти влади Петлюри полковник Петро Болбочан. У цей самий день Петрушевич був проголошений диктатором ЗУНР. Є цілий ряд документів та свідчень, що ці три події були взаємопов’язані. Чимало наддніпрянських політиків справді прагнули, щоб Петрушевич очолив УНР.

Екзильний уряд Петрушевича

В еміграції продовжив боротьбу за відновлення незалежності ЗУНР, очолював уряд в екзилі. Після 1923-го, коли західноукраїнські землі відійшли до Польщі, розпустив уряд і переїхав до Берліну.

У період «українізації» на підрадянській Україні повірив у можливість зміни національної політики радянського уряду. Однак ця ілюзія була швидко розвіяна масовими репресіями та терором органів ДПУ-НКВД 1930-х роках.

Євген Петрушевич жив бідно, тож матеріально його підтримував гетьман Павло Скоропадський. До останнього співпрацював з Українським національним об’єднанням, иншими емігрантськими організаціями. Засудив Німеччину за напад на Польщу.

Соратники характеризували його як типового максималіста і безкомпромісного політика. «Євген Петрушевич виявляв велику енергію у найважливіші хвилини наших визвольних змагань. Поміж послами належав до діячів гострішого тону», – писав Кость Левицький у спогадах.

Помер у Берліні 29 серпня 1940-го. У 2002-му його прах перевезено до Львова та перепоховано на Личаківському цвинтарі.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru