Голос історії. 3 грудня (ВІДЕО)

Григорій Сковорода1722р. — народився Григорій Сковорода,видатний український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог.

Двісті років не було навіть відомо, в якому місяці і якого числа він народився. Тільки в рік ювілею(200-річчя з дня народження) перекладач Петро Пелех віднайшов у листі до М. І. Ковалинського від 22 листопада 1763 року розповідь про те, як провів день свого народження Григорій Савич Сковорода. Ця автобіографічна вказівка є досі єдиним документом, що засвідчує дату народження Григорія Савича Сковороди.

Своєю творчістю Сковорода підсумував найвищі досягнення давнього українського письменства. В його творчій постаті виразно виявилися риси новочасного письменника зі своїми власними поглядами на життя. За словами Івана Франка, він є найвидатнішим за своєю індивідуальністю поетом у староруській і давній українській літературі на величезному просторі часу - від автора "Слова о полку Ігоревім" до Котляревського і Шевченка.

Шевченко писав: "А Берне усе ж поет народний і великий. І наш Сковорода був би таким, якби на нього не мала впливу латинь". Справді, більшість філософських трактатів, листів, поезій Сковороди написані латиною. Очевидно, саме відсутність добре виробленої української літературної мови змушували його віддавати перевагу латинській. Книжна українська мова на той час була далека від народної, та й ту забороняв царизм.

Щоправда, Сковорода активно вводив живу народну мову в літературу, а іноді просто вважав, що пише "народним діалектом".

Один із сучасників філософа так малює його образ: "Можна назвати його безсрібним; не було в нього ніякого майна: що було на ньому, то лиш було його. Дідусь вищий середнього зросту, в сірому байковому сюртуці, в українській овечий шапці, з палицею в руці, за мовою справжній малоросіянин, здався мені стомленим і задумливим... Не стяжав він ні золота, ані срібла,- але народ не за те приймав його під свої покрівлі: навпаки, хазяїн хати, куди він заходив, перш за все оглядав, чи не треба було щось поправити, почистити, змінити в його одежі та взутті; все те негайно й робилося. Мешканці тих, особливо, слобід та хуторів, де він зупинявся, любили його, як рідного. Він віддав їм усе, що мав; не золото й срібло, а добрі поради, умовляння, настанови, дружні докори... Втішався, що труд його мандрівного життя не був безплідний".

Олександр Греків

1875р. – народився Олександр Греків – військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, командувач УГА.

Отримав юридичну та військову освіту. На військовій службі з початку ХХ століття.

Восени 1917-го приїжджає до Києва. Олександра Греківа призначено начальником штабу Київського військового округу. Наприкінці 1918 – на початку 1919 року – міністр військових справ Директорії Української Народної Республіки, перший Наказний отаман Армії УНР.

9 червня – 5 липня 1919 року – командувач Українською галицькою армією (УГА). На цій посаді генерал Греков встиг зробити чимало. Найбільшою його заслугою вважається Чортківська офензива (наступ) – коли 25 тисяч українських військових примусили відступити по всій лінії фронту 100-тисячну польську армію. Його авторитет серед вояків був беззаперечним: «Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціатива, бистрий ум та дар бистрої орієнтації, в його діланнях виявлялася залізна рука, − згадував старшина УГА Ключенко на сторінках «Літопису Червоної Калини». – Генерал Греків уосібнив в собі всі віхи начального вождя; послідовний з далеким стратегічним зором і енергійний, узискав він відразу симпатії армії, одначе їх надто хутко підірвали політичні каверзи». Загалом в українських збройних силах Олександр Греків відслужив 6 місяців.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

З 1920-го оселяється у Відні, де мешкає упродовж майже 30 років. У 1948 році викрадений та заарештований СМЕРШем в австрійській столиці. Засуджений до 25 років ув’язнення. 1956-го амністований, повернувся до Австрії.

Парадокс – учасник багатьох важливих подій в історії Українських визвольних змагань, росіянин Греков не мав великої любові ані до України, ані до українців. На еміграції він писав:

"Протиставленням ідеї більшовизму ідеї українського націоналізму, тимчасового підігрітого до максимальної навіть абсурдної міри своєї напруги, можна було відстояти найбільш здорову фізично і економічно крупну частину Росії, яку називають Україною, не побоюючись у той самий час, що з українського націоналізму піде загибель загальноросійської ідеї, позаяк самостійницький рух… явно до очевидності довів свою нікчемність і за зникнення в ньому потреби, безболісно може бути виведений в тираж погашення".

Помер 2 грудня 1959 року у Відні.

Московський міст

1976 р. — у Києві здано в експлуатацію Московський міст через Дніпро. Пам'ятка архітектури. Інженери Г. Б. Фукс, Б. М. Гребень, Є. А. Левинський, Б. С. Романенко, архітектор А. В. Добровольський. Міст зв'язує правобережні житлові райони з житловими масивами Райдужний, Троєщина, Воскресенка. Це цілий комплекс завдовжки понад 9 км, який складається з підходів до мостів через Дніпро і Десенку, дороги на острові Муромець, з'їздів на базу відпочинку «Дніпрові хвилі», автостоянки. У 1981 році авторський колектив за розробку проекту удостоєний премії Ради Міністрів СРСР.

Первинна назва - Північний. Будівництво першого в Україні вантового моста тривало близько п'ять років. Для обміну досвідом група українських архітекторів відбула до Братислави, де у 1972 році збудували вантовий мостовий перехід через Дунай (Новий міст). За його аналогією, українські архітектори запропонували встановити на пілоні (висота 116 метрів) ресторан, однак керівництво країни відмовилось від цієї пропозиції. Верхівку пілона прикрасили радянським гербом Києва. Всі матеріяли, які були використані при будівництві моста, були виготовлені в СРСР.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru