Голос історії. 31 грудня. Гнат Хоткевич (ВІДЕО)

Гнат Хоткевич

31 грудня 1877 року — у Харкові народився Гнат Хоткевич, український письменник, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч.

Гнат Хоткевич (літературний псевдонім: Гнат Галайда)- автор близько 600 музичних творів та близько 300 літературних: писав романи, п’єси, повісті, нариси, літературно-критичні й мистецтвознавчі статті, навчальні посібники. Крім оригінальної літератури та книг про музику, за радянських часів багато перекладав з світової класики: Шекспіра, Мольєра, Шіллера, Гюґо. Жертва сталінського терору.

Як зазначають літературознавці, Хоткевич був надзвичайно обдарованою, багатогранною людиною, по суті – самородком.

Хоткевич, мабуть мало кому відомий як талановитий інженер. 1900 року він закінчив технічний факультет Харківського технологічного інституту, працював залізничним інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці. Розробив власний проект дизельного поїзда (1901) на 30 років раніше від американського аналогу.

За участь у керівництві політичним страйком 1905 зазнав переслідувань і в 1906 був вимушений переїхати в Галичину, яка була тоді в складі Австрії. Хоткевич об'їхав Галичину й Буковину зі скрипковими концертами та концертами українських народних пісень у супроводі бандури. Повернувшись 1912 року на Велику Україну, оселився в Києві і долучився до літературного й мистецького життя: виступав з лекціями, редагував літературний журнал «Вісник культури і життя», в той же час продовжував концертувати з бандурою.

До більшовицької окупації України поставився вкрай скептично, але активно включився до літературно-мистецького життя.

Літературну діяльність Хоткевич почав у 1897 році. Найвизначнішим досягненням прозової творчості Хоткевича стала романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа» (1911), кілька разів перевидавана (у різних редакціях) пізніше. Хоткевич був одним з найпопулярніших письменників в Україні, його «Твори» були видані у 8 томах (1928-32). Але далі почалися утиски, внаслідок яких останній його роман «Довбуш» не був надрукований і лишилася незакінчена тетралогія про Тараса Шевченка, над якою Хоткевич працював від 1928 року.

Ще бувши студентом, Хоткевич організував в селі Деркачі на Харківщині сільський театр (1895). В 1903 році заснував перший в Україні робітничий театр, який протягом 3 років дав понад 50 вистав, переважно української класики, українською мовою. Для неї спеціально написав ряд п'єс. В Галичині заснував Гуцульський театр, для якого написав п'єси «Довбуш» (1909), «Гуцульський рік» (1910), «Непросте» (1911) та ин. Талановитий письменник проявив себе і в мистецтві кіно, написавши кілька десятків кіносценаріїв. Зіграв у фільмі «Назар Стодоля» роль кобзаря Кирика (1937).

Хоткевич був людиною різнобічних талантів. Він був не тільки письменником і театральним діячем, але й одним із найяскравіших музикантів і теоретиків народної музики в Україні. Він став бандуристом вже в роки студентської юності, вперше придбавши інструмент в 1894 році, і вперше виступивши на сцені як соліст в 1896 році. А коли Хоткевич був виключений за «українство» з Харківського політехнічного інституту, він приєднався до хору Миколи Лисенка, виконуючи соло на бандурі. Причому став відомий, як віртуоз.

У 1902 році йому було запропоновано зробити доповідь про музику і традиціях кобзарів на 12 Археологічної Конференції в Харкові. Він не тільки підготував доповідь у письмовому вигляді, але і також організував концерт, який став першим офіційним виступом ансамблю бандуристів в історії. Він став одним з головних ініціаторів ідеї збереження мистецтва кобзарів за допомогою запису їхньої музики на недавно винайдений фонограф. З цього часу це форма мистецтва стала надзвичайно популярною по всій Україні.

У 1907 році він написав перший путівник гри на бандурі, тоді ж написав першу зі своїх декількох композицію для бандури «Одарочка» (1910). За своє життя створив безліч композицій для хору, оркестру, для капели бандуристів і так далі. У 1920 році він організував професійний хор української народної музики. 1926–1931 керував класом бандури в Харківському Музично-Драматичному Інституті. Його студенти стали відомими бандуристами (Г.Бажул, Л.Гайдамака, Я.Гаєцький, О.Геращенко, І.Олешко та інші). Більшість з них було заарештовано і розстріляно на початку 30-х під час кампанії з викорінення української культури, проте деяким вдалося втекти на Захід під час Другої світової війни.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Хоткевич майже все життя переслідувався владою: в юності - царською, з 1928 - радянською. З 1931 року Хоткевича постійно критикували в радянській пресі і заборонили в 1932 всю його музику і записи. Після чого звільнили з усіх місць роботи.

У 1933 році його сім'я голодувала під час Голодомору: йому не видали продовольчі картки, тому що він був офіційно зареєстрованим безробітним. У 1934 році була зроблена спроба його вбити - письменника зіштовхнули під колеса поїзда, в результаті чого він довго лежав у лікарні. У лютому 1938 він був заарештований під час сталінських чисток і підданий тортурам. У 1938 році суд НКВД у Харкові засудив його до розстрілу, а його майно конфісковане. Страта була проведена 8 жовтня 1938. Його тіло було поховано в братській могилі на околиці Харкова. При цьому радянські органи брехливо заявили, що він не страчений, а тільки відправлений у Сибір на 10 років без права листування.

(За матеріялами газети День)

twitter.com facebook.com vkontakte.ru