Голос історії. 31 травня. Костянтин Паустовський: невідоме про нащадка гетьмана Сагайдачного

Костянтин Паустовський

31 травня 1892 року народився Костянтин Паустовський, письменник. Прямий нащадок гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного по батьківській лінії.

Прадід Костянтина, Григорій Паустовський-Сагайдачний після зруйнування Запорізької Січі у 1775 році поселився у селі Городище. Окрім того, він отримав дворянство, а також прийняв католицтво. Дядько Костянтина Геогрійович Ілля Максимович, працював вчителем у селі і заснував школу у своєму родовому маєтку. Сам Паустовський, хоч і писав російською мовою, на запитання Миколи II відповів, що він малорос (українець), але серед предків є поляки, росіяни та турки. Мати письменника походить із православного українського шляхетського роду Височанських. З його слів: «„Универсал“ и печать остались у нас в семье от гетмана Сагайдачного, нашего отдаленного предка. Отец посмеивался над своим „гетманским происхождением“ и любил говорить, что наши деды и прадеды пахали землю и были самыми обыкновенными терпеливыми хлеборобами, хотя и считались потомками запорожских казаков.»

Також Костянтин Паустовський згадував: "У сім'ї багато співали, грали на роялі, сперечалися, благоговійно любили театр… Я виріс в Україні. Мої рідні з боку батька говорили тільки українською. З дитинства я любив співучу, гнучку, легку, нескінченно багату образами й інтонаціями українську мову і пишаюся, що досить пристойно володію нею досі".

Костянтин Паустовський

В 1898—1923 рр. жив у Києві. В 1904—1912 рр. навчався в 1-й Київській гімназії. Це був особливий навчальний заклад, його в різні роки закінчили письменник Михайло Булгаков, поет і літературознавець Микола Зеров, сценограф, соратник Леся Курбаса Вадим Меллер, реформатор театру Микола Фореггер, співак і композитор Олександр Вертинський, майбутній нарком освіти і драматург Анатолій Луначарський, поет і перекладач "Кобзаря" російською мовою Микола Ушаков.

Перше невеличке оповідання «На воде» було надруковано в 1912 р. у київському альманасі «Огни». Після закінчення гімназії К. Паустовський навчався в Київському університеті, пізніше перевівся до Московського університету. Перервала його навчання Перша світова війна. Після загибелі на фронті двох старших братів він живе в Москві з матір'ю та сестрою, але невдовзі подається в мандри: робота на металургійних заводах Катеринослава і Юзівки, на котельному заводі в Таганрозі, у рибальській артілі на Азовському морі… Тоді ж він починає писати свій перший роман "Романтики". Писав до 1923 рр., опубліковано в 1935 р. Це була перша спроба авторської лірико-прозаїчної форми.

Костянтин Паустовський

Лютневу революцію 1917 р. письменник зустрів у Москві. Після перемоги радянської влади працював журналістом, «жив напруженим життям газетних редакцій». Знову переїхав до Києва, згодом до Одеси. Мешкав у Сухумі, Батумі, Тифлісі (тепер Тбілісі, Грузія). Подорож по Кавказу привела Паустовського до Вірменії та північної Персії.

У 1923 р. Паустовський повернувся до Москви, працював редактором. У цей час активно друкуються його нариси, оповідання. В 1928 р. вийшов перший збірник оповідань письменника «Встречные корабли». Цього ж року написано роман «Блистающие облака», в якому детективний сюжет поєднувався з автобіографічними епізодами.

У 1930-ті рр. Костянтин Георгійович — журналіст газети «Правда», журналів «30 дней», «Наши достижения» та ін. Письменник об’їздив усю Україну, Росію, Білорусію, а свої враження від цих поїздок описав у численних газетних нарисах, художніх творах.

У роки Другої світової війни Паустовський працював військовим кореспондентом і писав оповідання, серед яких «Снег» (1943), «Дождливый рассвет» (1945). Критики назвали ці твори найніжнішими ліричними акварелями.

У 1950-ті рр. письменник жив у Москві й в Тарусі на р. Ока. Став одним із укладачів колективних збірників демократичного спрямування «Литературная Москва» (1956), «Тарусские страницы» (1961). У роки «відлиги» активно виступав за літературну і політичну реабілітацію гнаних при Сталіні письменників — І. Бабеля, Ю. Олеші, М. Булгакова, О. Гріна, М. Заболотного та ін.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

У 1945—1963 рр. Паустовський написав свій головний твір — автобіографічну «Повесть о жизни», що складається з шести книг: «Далекие годы» (1946), «Беспокойная юность» (1954), «Начало неведомого века» (1956), «Время больших ожиданий» (1958), «Бросок на юг» (1959—1960), «Книга скитаний» (1963). У сер. 1950-х рр. до письменника прийшло світове визнання.

Він отримав можливість подорожувати по Европі. Побував у Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Туреччині, Греції, Швеції, Італії, у 1965 р. він тривалий час жив на о. Капрі. Враження від цих поїздок лягли в основу оповідань і нарисів: «Итальянские встречи», «Мимолетный Париж», «Огни Ла-Манша» тощо.

У 1965 р. шляхом складних дипломатичних інтриг Радянському Союзу вдалося змінити рішення Нобелівського комітету про присудження премії Костянтину Паустовському і в останню хвилину вручити Нобелівську премію М. Шолохову. А в Італії та Швеції вже було випущено в «нобелівській» серії однотомники К. Паустовського.

"Я — москвич за народженням, але киянин у душі", — написав Паустовський в епопеї "Повість про життя".

twitter.com facebook.com vkontakte.ru