Голос історії. 4 грудня

корпус педуніверситету

Приміщення Київського комерційного інституту (нині – бул. Тараса Шевченка, корпус Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова). Фото 1912 року

1834, 4 грудня – відкрито при Київському університеті св. Володимира «особливого виховного закладу» – Педагогічного інституту, який нині називається Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова.

У травні 1835 року – випуск першої групи вчителів-екстернів, які пройшли атестацію в Педагогічному інституті. У1858 році навчальний заклад перетворено на Вищі дворічні педагогічні курси при Університеті св. Володимира. На їх основі 1863-го постав новий самостійний виш – Київські Вищі педагогічні курси при Університеті св. Володимира, що через п’ять років відновив співпрацю із «зовнішніми» курсами. У 1909 році навчальний заклад перетворено на Учительський інститут.

1920-го до Київський інститут народної освіти (КІНО) перейшли у спадок приміщення, професорсько-викладацький склад, бібліотеки і традиції підготовки вчительських кадрів Київського університету св. Володимира, Київського учительського інституту, Київських Вищих жіночих курсів тощо. Тобто він став прямим наступником Педагогічного інституту при Університеті св. Володимира, спадкоємцем якого сьогодні є Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова.

1933 року відбулося перетворення КІНО імені М.П. Драгоманова на Київський педагогічний інститут імені О.М. Горького (з 1936 р.). На основі цього вищого освітнього закладу в 1991 році утворено Київський державний педагогічний університет та повернено йому імені Михайла Драгоманова. У 1997 році університет отримав статус національного.

(За матеріялами УІНП)

Олександр Олесь

1878р. — Олександр Олесь (Кандиба Олександр Іванович) – український поет. Автор збірок «З журбою радість обнялась», «Поезії».

«Сміються, плачуть солов'ї Ти не дивись, що буде там, І б'ють піснями в груди: Чи забуття, чи зрада: "Цілуй, цілуй, цілуй її — Весна іде назустріч вам, Знов молодість не буде! Весна в сей час вам рада»

(Олександр Олесь)

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Своє друге ім’я — Олесь — Олександр Кандиба отримав від майбутньої дружини. Влітку 1906 року Олесь разом із студенткою Бестужівських курсів Петербурга Вірою Свадковською мандрував Кримом. Ця приємна подоріж сприяла фізичному й моральному оздоровленню Саме тут поет уклав свою першу книгу „З журбою радість обнялась”. І саме в Криму Віра Свадковська почала називати Олександра ніжно й ласкаво – Олесь, давши життя його літературному псевдоніму. Тоді ж поет писав:

Те ім’я, що мені дала Ти

У дні, осяяні Тобою,

У сні, і вільне, і крилате

Літа і в’ється наді мною.

Його прийму я в свою душу,

Зіллю з своєю кров’ю.

На початку 1907 року, уже після виходу збірки, в одному з листів він звертається до дружини: „Чи ти думала, що наша книжка буде мати такий успіх, а ім’я, дане Тобою, зробиться символом кохання”.

Як зазначав Микола Зеров, „Олесю не довелося завойовувати своєї поетичної слави. Вона сама прийшла до нього на другий день після виходу з друку першої книжки його поезій…”.

(За матеріялами сайту Рідна країна)

вояки Карпатської Січі

1938 - у Хусті відбувся І з'їзд "Карпатської Січі" - воєнізованої організації, створеної на Закарпатті членами ОУН.

На чолі організації стояла Головна команда: командант Дмитро Климпуш, заступник Іван Роман і штаб з осідком у Хусті.

Місцеві Січі з окремих сіл об'єднані були у районових командах, а ті знову підлягали командам округ, яких було 10: Хустська, Волівська, Тячівська, Рахівська, Іршавська, Свалявська, Середнянська, Севлюська, Перечинська та Великоберезнянська, вони проводили військовий і політичний вишкіл (кільканадцять тисяч членів).

Крім того були створені гарнізони Січі, які складалися з елементу, що прийшов служити з різних українських земель, головно з Галичини, Буковини та Надніпрянщини, і лише частинно місцевих людей.

У 5 постійних гарнізонах Карпатської Січі провадився нормальний військовий вишкіл, а частина січовиків виконувала допоміжну службу в поліції чи прикордонній сторожі. Проводилася також культурно-освітня праця серед населення (артистична група «Летюча естрада» під керівництвом Анатоля Демо-Довгопільського), видавався тижневик «Наступ» під редакцією С. Росохи).

Після проголошення самостійності Карпатської України Карпатська Січ стала її національною армією (начальник штабу — полковник Михайло Колодзінський) і в березні 1939 року чинила збройний опір угорській армії. У цей час близько 2 000 її членів було під зброєю; кілька сотень з них загинули 13 березня 1939 року в боях з чехами, а потім — з угорцями.

twitter.com facebook.com vkontakte.ru