Голос історії. 4 квітня. Юрій Глушко-Мова, Василь Денисенко

Юрій Глушко-Мова

4 квітня 1882 року народився Юрій Глушко-Мова, громадський і політичний діяч, один з організаторів українського національно-культурного й громадського життя на Зеленому Клині.

Народився у селі Нова Басань на Чернігівщині. Навчався в училищах Жмеринки та Києва, здобувши освіту механіка. З початком ХХ століття Юрій вирушає у далекі мандри - він машиніст Добровільного флоту, який забезпечував морські перевезення з Одеси до Владивостока. Врешті, разом з тисячами інших переселенців з України до Зеленого Клину, він і сам оселяється на Далекому Сході. На початку 1909 Юрій Глушко долучається до студентської "Громади" у Владивостоці. Він бере участь в організації українського хору, Шевченківських свят, виступає як актор і режисер в українських виставах. Його дописи про українське культурне та громадське життя на Зеленому Клині друкували на шпальтах київської газети «Рада».

Зелений Клін

Восени 1916 був мобілізований на Кавказький фронт. Після повернення в січні 1918 року до Владивостоку Глушко поринув у вир місцевого українського громадського та культурного життя. Активно залучився в діяльність «Просвіти» у Владивостоці. Взяв участь у опрацювання статуту Владивостоцької Української Окружної Ради і невдовзі очолив її. Головував на 3 Українському Далекосхідному з'їзді (Хабаровськ, 7-12 квітня 1918), який звернувся до українського уряду з проханням вимагати від уряду РРФСР визнання Зеленого Клину частиною України на підставі принципу самовизначення народу, який складав там переважну більшість населення. Згодом ініціював 4-й (Надзвичайний) Український Далекосхідний з'їзд (Владивосток, 25 жовтня - 1 листопада 1918), на якому був обраний головою Українського Далекосхідного Секретаріату.

Під його проводом навесні 1919 року у Владивостоці створено 1-й Ново-Запорізький курінь вільного козацтва. Влітку 1919 заарештований колчаківською владою, втік та мусив переховуватися аж до антиколчаківського перевороту, що стався у Владивостоці 31 січня 1920 року.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Вдруге заарештований разом із групою провідних діячів і активістів українського руху 5 листопада 1922 після захоплення Владивостока більшовиками. Заарештованих перевезено до Чити, де вони рік перебували у в'язниці.

Один із понад 200 обвинувачених на Читинському процесі, на якому засуджений 13 січня 1924 року до 3 років позбавлення волі за антирадянську діяльність та «намагання відірвати Далекий Схід від РСФРР і злучити з Японією». На початку 1930-х нелегально повернувся в Україну. Восени 1941 року брав участь в роботі українського уряду в Києві.

Помер восени 1942 року. Похований на Лук'янівському цвинтарі.

Василь Денисенко

4 квітня 1896 року - народився Василь Денисенко, етнограф та історик.

Учень Михайла Грушевського. У 1917 − 1918 рр. служив в одному з підрозділів Українських Січових Стрільців. 1927—30 — аспірант катедри історії України ВУАН у від. первісної культури. Після звільнення 1933 із ВУАН змушений виїхати з України. 1934—44 працював у м. Салехард (нині місто в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Красноярського краю, РФ), був директором Ямало-Ненецького окружного заполярного музею (1939—44). 1944—47 - учений секретар Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

Досліджував українську обрядовість, зокрема весільну та похоронну. Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Похоронні й поминальні трапезування в комплексі заходів колективу у випадку смерті члена громади» (1930). Склав численні програми для етнографічних досліджень.

twitter.com facebook.com