Голос історії | 4 жовтня: вбито Івана Микитенка

Іван Микитенко

4 жовтня 1937 року - застрелений (за офіційною версією самогубство) Іван Микитенко - український письменник і драматург.

Іван Микитенко народився 1897 року в родині селянина, що проживала у містечку Рівному Херсонської губернії. Учився в двокласній міністерській школі, по закінченні якої в 1911 p. вступив до Херсонського військово-фельдшерського училища.

У грудні 1914 Микитенко був призваний в армію на фронт. Через три роки тяжко хворий, з обмороженими ногами, повернувся з фронту. В дні Лютневої революції він брав участь у діяльності революційного полкового комітету, обраний його членом. Одужавши, бере активну участь у боротьбі з тифом в селах Єлисаветградщини, завідує лікпунктом у с. Нечаївці, а також пише вірші і короткі п'єси на злободенні теми. В 1922 вступив до Одеського медичного інституту.

В Одесі почав публікувати в місцевих газетах вірші, фейлетони, нариси і статті, пише розповіді. Наприкінці 1926 був викликаний до Харкова, де 1927 закінчує Харківський медичний інститут і бере активну участь у підготовці Всеукраїнського з'їзду пролетарських письменників. Згодом стає одним з керівників ВУСППу.

Під враженням поїздок до Німеччини, Польщі, Чехословаччини Микитенко пише книжку дорожніх нарисів і нотаток «Голуби миру» (1929, в російському перекладі - 1930). У 1933 році вийшла перша книга його роману «Ранок», присвячена темі перевиховання «важких» підлітків, недавніх безпритульних. Однак «Ранок», його найбільший прозовий твір, роман, задуманий як значне епічне полотно, не був завершений письменником.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

З появою п'єси «Диктатура» прийшов перший серйозний успіх. Популярністю користувались і більшість наступних п'єс, поставлених не тільки в Україні, а й у багатьох містах: Москві, Ленінграді, Воронежі, Новосибірську, Мінську, Баку, Казані, Ташкенті та ін. В 1930-е роки І. Микитенко продовжує бути одним з керівників Всеукраїнської спілки пролетарських письменників, а в 1932 р. стає членом оргкомітету Спілки письменників СРСР.

Останні роки життя виступає переважно в галузі драматургії. Досягненням драматурга стала лірична комедія «Дівчата нашої країни». «В історію української літератури Микитенко входить передусім своїми найкращими п'єсами - драмами й комедіями, - підкреслюють сьогодні українські літературознавці, не заперечуючи й значення помітніших його оповідань і повістей. - Публіцистично загострена, дотепна й колоритна драматургія Микитенка була присвячена злободенним проблемам, відображала напругу соціальних змін у суспільстві й тому змогла донести до нашого часу гарячий подих своєї доби».

«Іван Микитенко майже десять років був одним з керівників Всесоюзного об'єднання асоціацій пролетарських письменників, Міжнародного об'єднання революційних письменників, потім Всеукраїнського союзу пролетарських письменників, членом правління Спілки письменників СРСР, членом Всеукраїнського ЦВК. Був обраний делегатом ХII і ХIII з'їздів української компартії, - нагадують історики. - Чимало зусиль доклав в якості члена Міжнародного бюро боротьби проти фашизму, брав участь у міжнародних антифашистських конгресах письменників на захист культури в Парижі і Мадриді».

3 жовтня 1937 на партійних зборах Спілки радянських письменників України Івана Микитенка виключили з партії як «людину, яка приховувала від партії під час вступу і весь час перебування у партії своє куркульське походження, яка надала притулок своєму брату — куркульському бандиту, яка мала зв'язки з заклятими ворогами радянського народу — троцькістами і буржуазними націоналістами, яка свідомо допомагала шкодити українській літературі». Наступного дня він повідомив дружину, що йде до НКВД здавати особисту зброю і не повернувся. Через два тижні письменника знайшли застреленим на околиці Харкова — за офіційною версією Іван Кіндратович Микитенко здійснив самогубство, хоча існують свідчення того, що смерть була насильницькою.

twitter.com facebook.com