Голос історії. 5 липня. Ярослав Стецько - ідеолог українського націоналізму

Ярослав Стецько

5 липня 1985 року - у Мюнхені помер один з провідників українського націоналізму середини 20-го століття Ярослав Стецько.

Ярослав народився в Тернополі 19 січня 1912 року. Його батько був священиком і виховував сина у любові до Бога. Юнак з відзнакою закінчив Тернопільську гімназію, вивчав право та філософію в університетах Львова та Кракова.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Паралельно з навчанням хлопець бере активну участь у національно-визвольній боротьбі. Це був період між двома світовими війнами та польською окупацією західноукраїнських земель. Саме в цей час зміцнювалася Організація українських націоналістів Євгена Коновальця. Ярослав належав до когорти молодих членів ОУН, одним з таких був і Степан Бандера. Стецько займався ідеологією та був редактором підпільних видань націоналістів. За свою діяльність відбув 5 років польського ув’язнення та був звільнений в 1937 році.

В 1939 році, за дорученням Коновальця, організовує Римський конгрес ОУН. В лютому 1940 року, після вбивства Євгена Коновальця, ОУН розколюється на два крила – Мельника та Бандери. На з’їзді проводу ОУН-Б в Кракові, Стецько стає першим заступником Степана Бандери.

Проголошення Акту відновлення Української держави. "Велич особистості" з Іриною Фаріон (ВІДЕО)

22 червня 1941 року розпочинається німецько-радянська війна. Скориставшись моментом звільнення Львова від москалів, 30 червня Стецько з однодумцями на центральній площі проголошує Акт проголошення Української держави. На цьому ж зборі Ярослава Стецька обрали керманичем уряду новоствореної держави. Але ідеям незалежності не судилося довго жити – згодом Стецька заарештовують та кидають у бункер смерті німецького концтабору Заксенгаузен. Тільки в 1944 році він був звільнений та з важким пораненням добрався до американської окупаційної зони.

З 1945 року аж до самої смерті Стецько вів активну визвольну діяльність в еміграції. Він був членом проводу ОУН та очолював Антибільшовицький блок народів. Помер Ярослав Стецько 5 липня 1985 року в Мюнхені.

Ярослав Стецько став одним із ідеологів Всеукраїнського об'єднання "Свобода". В ідеологічну основу програми цієї націоналістичної сили лягла праця Я.Стецька "Дві революції".

Віхи націоналістичного вчення Ярослава Стецька:

1. Найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, інтерес нації. Безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов'язком кожного українця.

2. Передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації, запорукою миру та стабільності в регіоні є Українська Самостійна Соборна Держава, а принципом міжнародного співжиття – принцип національних держав на своїх етнічних теренах.

3. Без національного визволення немає визволення соціального і особистої свободи. Національна революція має бути водночас і соціальною революцією.

4. В боротьбі за свободу опертя можливе лише на власні сили.

5. Україна має стати в авангарді боротьби за свободу народів і людини.

З праці Я. Стецька "Без національної революції немає соціальної" (1938 р.)

"Українська Національна Революція є одночасно соціальною".

"Без захоплення влади поневоленим народом, себто без політичної революції, немає соціальної".

"Соціальна справедливість означає не задоволення всіх егоїстичних забаганок одиниці, але створення ладу, який висуває відносні суспільні верстви, які наймогутніше скріплюють націю, та задовольняє їх життєві потреби в такій мірі, як цього вимагає ріст цілості, суворе, тверде життя, але – якраз життя, а не животіння! Зараз цими верствами є найширші маси українського населення. Отже соціальна справедливість вимагає задоволення всіх розумних потреб найширших мас, переважної більшості населення".

twitter.com facebook.com vkontakte.ru