Голос історії. 30 жовтня. Степан Ленкавський. Декалог

Степан Ленкавський

30 жовтня 1977 року - відійшов народився активний діяч українського націоналістичного руху, очільник ОУН, ідеолог українського націоналізму Степан Ленкавський.

Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Уже тоді за потужний інтелект і глибину мислення однокурсники шанобливо звали його професором. Пізніше закохана у Ленкавського секретарка канцелярії Бандери Осипа Демчук згадувала: "Він випромінював таку глибину інтелекту, що ставало страшно. Здавалося, що ти поряд із ним — маленька істота". З середини 1920-х рр. - активний учасник націоналістичного руху на західноукраїнських землях, член правління Спілки української націоналістичної молоді. У 1928 році брав участь у редагуванні (разом з С. Охримовичем та І. Габрусевич) першого нелегального націоналістичного видання для молоді - журналу «Юнак», був співробітником журналів «Український голос» (1929-32, Перемишль) і «Бюлетень КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)». Учасник першого Конгресу Правління українських націоналістів у Відні (28 січня - 3 лютого 1929), на якому було оформлено створення ОУН.

З лютого 1929 - у складі першого Правління ОУН на західноукраїнських землях, був референтом ідеологічного відділу. У 1931 році заарештований польською поліцією у Кракові і у вересні 1932 під час процесу «Конгресівців» засуджений на 4 роки ув'язнення. У 1939 увійшов до Правління ОУН (б). У 1940 в період розколу в ОУН вів переговори з А.Мельником від імені прихильників Бандери.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Після вбивства Євгена Коновальця ПУН очолив полковник Андрій Мельник. 27 серпня 1938 р. в Римі відбувся Другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив Андрія Мельника на посаді Голови ПУН і надав йому титул «вождя», проголосивши його відповідальним лише «перед Богом, нацією і своїм власним сумлінням». Група молодих націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем, домагалася від ПУН та його голови А.Мельника зміни тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів (Ярослава Барановського, Омеляна Сеника та Сидора Чучмана). Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. Прихильники Бандери в лютому 1940 року утворили «Революційний Провід ОУН» й перебрало собі назву ОУН(б) (пізніше — ОУН(сд), ОУН(р)). Члени цього крила ОУН стали називати себе «бандерівцями», членів же другого крила — «мельниківцями» або ОУН(м).

З квітня 1941 Степан Ленкавський - референт з пропаганди ОУН (б). У липні 1941, як один з учасників проголошення відтворення самостійної української держави і член «уряду України», очолюваного Ярославом Стецько, був заарештований гестапо і поміщений в концтабір Освенцим. У 1944 був звільнений разом з іншими високопоставленими діячами ОУН, яких німці хотіли використати як союзників у боротьбі проти наступаючої Радянської армії.

У повоєнні роки жив у Німеччині. Був членом правління Закордонних частин ОУН. Написав чимало посібників із конспірації. У повоєнні роки став заступником Бандери з внутрішньопартійної роботи, курирував військовий сектор та спецслужби ОУН — розвідку, контррозвідку, референтуру крайових зв'язків (К–3), створив і очолював аналітичну референтуру підсовєтських справ (РПС).

Після вбивства Степана Бандери очолив Правління ОУН (б) (1959-68), після відходу з цієї посади очолював відділ пропаганди і редагував газету «Шлях Перемоги» («Шлях перемоги»). В останні роки займався філософією (китайською, індійською, спадщиною Г.Сковороди, Канта, Шопенгауера, Шпенглера).

«Якщо зібрати статті і праці С. Ленкавського, то вийшла б багатотомна книга, - пише Ігор Андруняк. - В останні роки свого життя він відредагував та впорядкував збірник творів Степана Бандери «Перспективи української революції». Багато уваги приділяв справі захисту українських політв'язнів у 70-их роках минулого століття. Він належав до тієї категорії провідників ОУН, які не любили влади і за владу ніколи не змагалися, був людиною скромною, але дуже великого і багатого таланту, сумлінням ОУН. Як націоналістичний ідеолог він був безкомпромісним революціонером. Не мав ні сім`ї, ні дітей. Повністю присвятив себе служінню Україні. Досить драматично завершився шлях матері видатного борця…».

Скромна, не вибаглива людина з енциклопедичними знаннями, жартівник і оптиміст, який ніколи не втрачав людської гідності. Але були в Ленкавського й свої "пунктики":

- затятий футбольний уболівальник,

- курець із темно-коричневими плямами на пальцях,

- шанувальник баварського пива та червоного французького божоле. Навіть на смертному ложі геть знесилений ще посмакував ковтком такого дарунка.

Просвітницька програма "Щоденник націоналіста"

У 25 років Степан Ленкавський уклав «Декалог» («Десять заповідей українського націоналіста», 1929), в якому виклав основні морально-етичні принципи націоналістичного руху. Затверджені в якости дійсних XVI-м Великим Збором Українських Націоналістів (ВЗУН).

ДЕКАЛОГ ОУН

Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

  • Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за Неї.
  • Не дозволиш нікому плямити славу та честь Твоєї Нації.
  • Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
  • Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
  • Пімсти смерть Великих Лицарів.
  • Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба.
  • Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
  • Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
  • Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
  • Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української Держави.
twitter.com facebook.com vkontakte.ru