Голос історії. 9 червня. Галицькій піонер кінематографу

Юліан-Юрій Дорош

9 червня 1909 року - народився Юліан-Юрій Дорош — фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець. Член Українського фотографічного товариства.

Народився у сім’ї австрійського митника. Згодом батька було переведено на Тернопільщину і дитинство Юліан провів у м. Копичинці. На початку 1920-х рр. родина Дорошів оселилася в Станіславі (тепер Івано-Франківськ), де Юліан закінчив українську гімназію. Там він вступив до Пласту, де вперше взяв до рук фотокамеру. З того часу Дорош веде фотолітопис пластунських таборів.

Дорош належав до 11-го Пластового куреня ім. гетьмана І. Мазепи. Член 15-го куреня Уладу пластових сеньйорів «Орден Залізної Остроги», Великий канцлер куреня, обозний мандрівно-сталого курінного табору влітку 1930 р., підреферент світлин економічного референту Верховної пластової команди (1928−1930), відзначений похвальним листом (1930).

Протягом 1927—1932 рр. навчається на юридичному факультеті Львівського університету. У Львові він мешкає у родині своїх двоюрідних братів Івана та Тараса, синів письменника Антона Крушельницького. В той час А. Крушельницький видавав журнал «Нові шляхи», довкола якого гуртувалися українські поети, художники-авангардисти, критики та архітектори. Від 1925 року Юліан фіксував на плівці сцени з життя й побуту молоді, робив фотопортрети митців і літераторів та родини Крушельницьких. З тих пір починається його регулярна співпраця з багатьма львівськими виданнями («Дні», «Життя і знання», «Кіно», «Світло й тінь», «Українські вісти»), крім того, молодий митець веде рубрики фотолюбителя у пластових журналах «Вогні» і «Молоде життя», а також у газеті «Неділя», співредактором якої він був.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Після виїзду родини Крушельницьких до радянської України у Дороша виникли проблеми з житлом і працевлаштуванням. Друзі запропонували йому роботу фотографа і перекладача в науковому «Товаристві прихильників Гуцульщини» у Варшаві, яке щороку проводило збір етнографічного матеріалу в Карпатах. Саме матеріали, зібрані під час роботи у Товаристві, склали основу виставки «Наша Батьківщина у світлині» (1935), організованої Українським фотографічним товариством у Львові. Від 1930-х рр. займався кіномистецтвом: робив репортажі про важливі події українського національного життя, короткометражні етнографічні фільми, зокрема «Раковець» (1931), «Гуцульщина» (1933). У 1937 р. як режисер і оператор створив перший в Галичині український повнометражний художній чорно-білий кінофільм «До добра і краси».

У 1939 р. Ю. Дорош разом з О. Довженком і В. Софронівим-Левицьким подорожував Карпатами (Косів, Кути, Криворівня). У Жаб’єму знімали гуцульське весілля з колоритною подружньою парою, кіньми, пістолями і стрільбою.

Після Другої світової війни працював у культурних і наукових установах Львова як фотограф.

У 1956—1965 рр. Ю. Дорош — фотограф відділу археології Інституту суспільних наук АН УРСР. Тут він організував фотолабораторію, у якій друкували ілюстрації до путівників, альбомів, книжок («Історичні проходи по Львову» та ін.). Учасник археологічних експедицій інституту. Його фотографії публікувалися в працях з археології, етнографії, народного мистецтва, експонувалися на трьох персональних виставках. Він влаштувався фотографом у Львівському історичному музеї, працював на кафедрі історії техніки Львівського політехнічного інституту, одним із перших у Львові опановував техніку кольорової фотографії.

twitter.com facebook.com