Голос історії • 9 липня • Петро Конашевич-Сагайдачний • ВІДЕО

Петро Сагайдачний

9 липня 1582 року - народився Петро Конашевич-Сагайдачний, український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.

Петро Конашевич народився в селі Кульчиці Перемишльської землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у православній родині, що належала до дрібної шляхти. На підставі збереженого поминального запису роду Сагайдачного, історики припускають, що батька Сагайдачного звали Кононом, по смерті якого мати прийняла чернечий постриг («інокиня Мокрина»). Єлисей, котрий згадується з прізвищем Казновський, це, ймовірно дід Сагайдачного по матері.

Через відсутність прямих писемних джерел, достеменно не відомо, коли саме народився Петро Конашевич. Згідно з Б.Сушинським, це відбулось близько 1550 року, тоді як О. Апанович вказує на 1577–1578 роки, а Сас П. М. приходить до дати близько 1582 року. На підставі припущення, що в ті часи дітей, зазвичай, називали на честь святого із днем якого була близька дата народження, то Сагайдачний орієнтовно народився близько 29 червня (9 липня) 1582, на свято апостолів Петра і Павла.

Згідно з сучасними припущеннями, протягом 1589—1592 років здобував початкову освіту у Самборі. А з 1592 по 1598 роки навчався в Острозькій школі на Волині, що в той час переживала період розквіту і де працювали прекрасно підготов­лені викладачі. Протягом 1594—1600 років ректором, також викладачем грецької мови був Кирило Лукаріс, в подальшому Александрійський та Константинопольський патріарх.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

Інтелектуальна та ідейна атмосфера Острога сформували переконання та політичні погляди Сагайдачного як ревного поборника православ’я, який усе життя послідовно відстоював права та інтереси своєї Церкви. Під час навчання Сагайдачний пише твір «Пояснення про унію», у якому виступив на захист православної віри. Цей твір було високо оцінено сучасниками, зокрема, литовським канцлером Левом Сапєгою.

За твердженням Володимира Антоновича, після випуску Петро Сагайдачний переїхав до Львова, а згодом до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака. Петро Сас припускає, що під час навчання в Острозькій школі Сагайдачний визначався із приєднанням до запорожців.

Під кінець XVI сторіччя, очевидно, в другій половині 1598 року, Петро Конашевич приєднався до Війська Запорозького. Саме на Запорожжі, як вправного лучника, Конашевича починають називати «Сагайдачним». Озброєний сагайдаком, добре натренований лучник за хвилину міг випустити від восьми до дванадцяти стріл, які летіли іноді за 500 кроків.

Брав участь в Молдавській і Лівонської кампаніях 1600-1603 рр. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» — швидкохідних човнах. З 1600 року він керував майже всіма значними походами.

Петро Сагайдачний

Будучи людиною освіченою, вольовою і цілеспрямованою, вже в 1616 р. був уперше обраний на гетьманування. У 1618 р. гетьман Сагайдачний із усім Військом Запорозьким вступив до "Ліги християнської міліції" міжнародного союзу, який очолював герцог де Невер, французький нащадок візантійської династії Палеологів. Ліга мала на меті об'єднати зусилля європейських володарів для боротьби з османською загрозою. За гетьманування Сагайдачного відбулося остаточне організаційне оформлення Війська Запорозького. Викристалізувалися такі інститути козацького самоврядування як військова рада, рада старшини. Відбувся поділ товариства на полки, сотні та десятки на чолі з полковниками, сотниками й отаманами.

Оформився склад військових старшин: осавулів, судді, писаря, обозного та хорунжого. У стосунках з керівництвом Речі Посполитої Сагайдачний сповідував тактику політичного діалогу, намагаючись завдяки гнучкій дипломатії втримувати мир у взаєминах Війська Запорозького з королем і республікою. Прагнув якнайефективніше нейтралізувати радикалізм урядових "яструбів", аби мати змогу легалізувати козацький устрій Наддніпрянщини, застерегти за статечним, старовинним козацтвом відповідну соціальну позицію. Неодноразово йшов на показові поступки королівським комісарам, щоб згодом досягти ще більших поступок від супротивної сторони. Водночас, згідно спостереженням сучасників, нещадно карав радикально налаштованих лідерів козацької сіроми, котрі намагалися порушити крихкий мир.

У 1616 році відбувся історичний похід на Кафу, турецьку твердиню в Криму з найбільшим в імперії ринком рабів. Сагайдачний та очолюване ним козацьке військо, спільно із польською армією, відіграло вирішальну роль у розгромі 1621 р. під Хотином турецької армії, що загрожувала ряду країн Європи. Могутня турецька армія у кількості 300 тис.чол. була фактично розгромлена 40-тисячним військом козаків на чолі з Сагайдачним.

Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний помер від тяжкої рани, яку дістав у битві під Хотином у 1621 р. і похований у Києво-Братському монастирі. Перед смертю Сагайдачний заповів своє майно на освітні, благодійні і религійні цілі, зокрема, Києвському братству і Львівській братській школі.

twitter.com facebook.com