Голос історії. Батуринська трагедія: як Москва наказала знищити українців

Пам'ятний знак вбитим у Батурині

13 листопада 1708 року - російські війська під командуванням Олександра Меншикова зруйнували гетьманську столицю Батурин, закатувавши понад 6 тисяч мирних жителів міста.

Ця каральна акція була спланована у Москві як відповідь на дії гетьмана Мазепи, який не надіслав свої війська на допомогу Петру І, що збирався дати бій шведам, а також мав намір стати на бік шведського короля Карла ХІІ й таким чином продовжити боротьбу за незалежність України.

Похід на Батурин очолив князь Меншиков, який підійшов до гетьманської столиці із корпусом у близько 20 тисяч драгунів і 5 тисяч піхоти. Батуринська фортеця була добре укріплена, але через підступну зраду прилуцького полковника Івана Носа російське військо увірвалося до гетьманської столиці Батурина та жорстоко розправилося із його захисниками.

Різанина тривала два дні. Вбивали жінок, старих і дітей. Трупи вбитих козаків прив’язали до дошок і пустили річкою Сейм, щоб вони подали звістку іншим про загибель Батурина. Захопленого у бою організатора оборони Дмитра Чечеля привезли до Глухова і колесували перед Петром І.

Програма "Голос історії": день за днем (тексти, відео, аудіо)

За оцінками історика Сергія Павленка, жертвами погрому у Батурині стали 6 – 7,5 тисяч мирних громадян, 5 – 6,5 тисяч військовиків, а разом 11 – 14 тисяч батуринців, сердюків та козаків.

Були знищені усі державні установи, в тому числі Палац Гетьмана, 28 збудованих Іваном Мазепою церков, унікальну книгозбірню та збірку зброї.

Батуринска фортеця

Археологічні розкопки, проведені в Батурині в 1996 - 2006 роках, дозволили виявити 138 поховань початку XVIII століття, в яких були знайдені скелети жінок і дітей, похованих без положення в труну і видимих ознак здійснення християнського обряду. Їх було перепоховано 14 листопада 2008 в знову побудованій Замковій церкві Воскресіння Господнього, яку за наказом Меншикова спалили російські війська після взяття міста.

Після різанини у Батурині репресії, кари, заслання, конфіскації майна перекинулись на територію півночі України. Протягом менше ніж рік після 2 листопада 1708 року за деякими даними було знищено близько 30 тисяч людей.

Розгром у Батурині поклав початок зміни суспільно-політичної ситуації в Україні, зокрема започатковано процес її переходу під тотальний політичний і військовий вплив Росії та винищення еліти, здатної очолити національно-визвольний рух.


Варто знати що...

Західноєвропейські часописи початку XVIII століття були переповнені різними повідомленнями про події в Україні. Англійська щотижнева газета "The Daily Courant" в номері від 29 грудня 1708 року майже всю першу сторінку присвятила розкриттю змісту підписаної угоди між шведським королем Карлом ХІІ Густавом та гетьманом Іваном Мазепою. А вже 16 серпня наступного року кореспонденти тижневика повідомляють про те, що Мазепі вдалося уникнути московського полону. Урядова газета "The London Gazzete" 3 січня 1709 року вміщує наступну інформацію: "...Мазепа, генерал козаків, перейшов на бік короля шведів". У серпневому номері змальовуються фрагменти битви під Полтавою й говориться про перемогу царя Петра І та втечу козаків на чолі з гетьманом Мазепою.

Велику увагу подіям 1708–1709 років приділила й французька преса. "Mercure Historique et Politique" відразу ж інформує своїх читачів про те, що гетьман прийняв під протекцію шведського короля і просить того обороняти Україну. Після того, як князь Меншиков за вказівкою російського царя Петра І наказав знищити гетьманську столицю Батурин і покарати всіх її жителів, "Gazette de France" повідомляє, що "страшний цар жадібний до крові в Україні... Всі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї москвинів". Заголовками на зразок "Уся Україна в крові", "Жінки і діти на вістрях шабель" рясніли сторінки провідних газет Франції – "Paris Gazette", "Lettres Historique" та інших часописів.

В одній із німецьких газет, яка виходила в містечку Галле і мала назву "Wochentliche Relation", у номері за 14 вересня 1709 року читаємо такі рядки: "Мазепа – вождь козаків, планував звільнити Україну з-під московського ярма, щоб володіти як суверенний володар під шведською короною". Однак ще 1704 року гамбургський тижневик "Historische Remarques" видрукував на своїх шпальтах грунтовну політичну біографію українського гетьмана. У ній, зокрема, писалося: "Йоганес Мазепа – начальний вождь козаків – польський шляхтич з України, що народився у своїй посілості Мазепинці, недалеко Білої Церкви... Козацька армія одноголосно вибрала Мазепу гетьманом у 1685 році... У 1695 р. Мазепа щасливо здобув сильну укріплену твердиню Газі-Керман. По здобутті тієї твердині, Мазепа того ж року здобув ще інші фортеці..." І хоча німецький часопис помилявся в окремих біографічних деталях, все ж слід віддати належне поінформованості його авторів.

Джерело: http://www.mazepa.name/


twitter.com facebook.com vkontakte.ru