Імена та прізвища як національні ідентифікатори, - Ірина Фаріон

16 серпня 2016 р. ,

Ірина Фаріон

Бережи своє особове ім'я й родове прізвище в повній національній формі й ніколи не змінюй їх на чужі. І найменша тут зміна - крок до винародовлення.

І. Огієнко.

Нормативність імен.

Ідентифікаційна функція антропоніма (власної назви) (з латин. identifico "ототожнюю") полягає в одночасному ототожненні себе та відокремленні: ототожнення з подібними, відокремлення з різними.

Називаючи себе, представники кожної нації усвідомлюють свою особливість, навіть якщо беруть для називання універсальні антропоніми на зразок Івана, що у фр. Жан, англ. Джон, нім. Йоганнес (Ганс), сканд. Юхан, ісп. Хуан, італ. Джованні, пол. і чес. Ян, молдов. Іво, євр. Jōchanan чи Гаврила, що в лат. Gabriel, ст.сл. Гавриилъ, бр. Габрыэль, п. Gabrel, слц. Fridrich, ч. Bedřich, уг. Gabor, рум. Frederic, молд. Гаврил.

З огляду на зазначене, можемо ствердити, що національномовна адаптація антропоніма - це один із надійних засобів ідентифікації народу: якщо я Іван, а не Йоган, то я українець; а якщо я Ваня, то Івасик - людина іншої етноналежности.

Брати чуже ім'я - означає уподібнитися до чужої нації.

Мусульманська мудрість

Таблиця поширених правильних та неправильних форм імен

Неправильно - Правильно

Альоша - Олекса.

Боря - Бориско.

Вася - Василько.

Вова - Володимирко.

Гаврюша - Гаврилко, Гаврусь.

Гриша - Гриць, Грицько.

Діма - Дмитрик.

Ваня, Ванюша - Івасик, Івасьо.

Ігорьок - Ігорко, Ігорчик.

Іллюша - Ілько.

Костя - Костик.

Коля - Миколка.

Міша - Михась, Михайлик.

Паша - Павлик, Павлусь.

Петя - Петрик.

Саша - Сашко.

Серьожа - Сергійко.

Стьопа - Степанко.

Федя - Федько.

Яша - Яць, Яцик.

Даша - Даринка.

Іра - Ірця, Ірчик, Іринка.

Маша - Марічка.

Надюша - Надійка.

Наташа - Наталка.

Свєта - Світланка

А з чим асоціюється Грішка, Мішка, Людка, Вєрка? В. Бєлінський у листі до М. Гоголя писав: "Россия представляет собой ужасное зрелище страны, где люди сами себя называют не именами, а кличками: Ваньками, Васьками, Стеньками, Палашками". А коли пірнути ще у темінь Московії, то з дослідження російського вченого В. Ніконова довідаємося, що для більшости населення Росії впродовж кількох століть "уничижительная", тобто зневажлива форма на -к-а, була обов'язкова, і навіть крупний боярин, перед яким тремтіли дрібніші бояри (що вже про чернь казати), підписував "чолобитну" цареві: "холоп твой Васька".

Усі відео пов'язані з Іриною Фаріон

Отож якщо наша мова щодалі, то більше рябіє такими іменами-покручами, то стаються зміни на підсвідомо-ментальному рівні нашого етноорганізму - він із природно самодостатнього перетворюється в щось узалежнене, відтак асимільоване з цілком полярною сутністю - і тоді маса перестає реаґувати на світоглядну, креативну неприйнятність імен на кшталт Пєтя, Катя, Федя, хоч натомість існують блискучі українські форми імен Петрик, Катруся, Федько.

Може, ми здуріли трохи -

Є така здогадка,

Бо Олекса зветься Льоха ,

Ніби свиноматка.

Та й Павла всі кличуть Паша.

То якщо він січка -

З'їсть його корова Маша,

Колишня Марічка.

Вліз Іван, як та свиня,

В чужу калабаню.

І змінив своє ім'я так,

Що тепер він Ваня.

Стьопа, Гріша, Міша,

Вова, Даша, Лєна, Шура…

В голові у нас полова.

І темінь похмура.

Та задумайтесь на хвильку,

Де та гордість ваша?

Чому Вася не Василько

І хто ж та Наташа?

Скільки можна плазувати,

Бути на колінах?

Чи нарешті будувати.

В собі Україну!

Анонім

Природне ім'я народу є для нього основою моралі і школою її. Самий патріотизм, як одна з найвищих категорій моралі, зв'язаний з народністю і її іменем.

С. Шелухін

Закономірно, що 1888 року цар Олександр III видав указ "Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами".

Марійка стала Машею,

Малий Сашко став Сашею,

Іванко став Ванюшею,

Катрусечка - Катюшею.

Даринка стала Дашею,

Наталочка - Наташею,

Грицько кумедний - Грішею,

Мишко кирпатий - Мішею.

Рідні діти - мов нерідні,

Тато й ненька - мов чужі.

Не тому народ наш бідний,

Що до всього збайдужів?

В. Маснюк.

Нормативність прізвищ. Прізвище та ім'я - це адреса народу (Л. Силенко). Тривала московська окупація вплинула на фонетико-словотвірну будову наших прізвищ: Богун та Гонта перетворилися у Богунова й Гонтіна; Олекса Розум, одружившись із царицею Єлизаветою, став генерал-фельдмаршалом імперії графом Разумовскім; визначний український письменник на псевдо Іван Багряний зазнав спотворення свого прізвища з Лозов'яги на Лозов'ягіна; Сергій Єфремов - насправді ж по батьківській лінії Охріменко - зазнав помосковщення свого прізвища у ХІХ ст. в духовній академії - головному осерді російського шовінізму; засновник ідеології українського націоналізму Донцов насправді Донець; а відомі актори Ада Роговцева та Кость Степанков нікому не відомі як Роговець і Степанко… - такого типу прізвищеві знаки у спотвореній формі засвідчили - "це ]-ов включене в поліційну і психологічну гру москвинської брутальної політики" (??), адже отримати ім'я - означає вкоренитися у відповідній ментальності.

За визначенням польського науковця С. Роспонда, суфікси - це найкраща візитівка щодо мовної, а тим самим і етногенетичної належности носія власної назви. Суфікс стає ідентифікатором не тільки щодо інших членів суспільства (серед них він виконує об'єднавчу функцію), але й щодо іншого суспільства, себто мовна (і не тільки) межа між суспільствами і є найбільш животворчою, бо власне вона, наче червона риска, підкреслює мовну, а отже, буттєву інакшість.

До наших неповторних прізвищевих суфіксів належать: -енк-о; -ук, -юк, -чук; -ишин; у росіян: -их, -аго; у білорусів: -онак; угорців -фі; грузинів -дзе, -швілі; вірменів -янц (-анц, -енц) або -ян, хоч існують і спільні патронімні суфікси, що, наприклад, об'єднують по кілька слов'янських мов: -ськ, -ів, -ич, -ович, -ак, -як -овець, -инець, -ик.

Супліка вболівальника

Не розумію форварда на "енко"

(довкола нього нині шум і гам).

По-італійськи, по-московськи цвенька,.

Лише по-українськи - ні бум-бум!

[…]

Щоб генія імення не ганьбити,.

Не осоромити козацьку кров,.

Я пропоную прізвище змінити:

Сапожніков узяти чи Портнов.

П. Ребро.

Неправильно Правильно

брати Кличко - брати Клички

до президента Ющенко - до президента Ющенка

з Путіном - з Путіним

з Василишином - з Василишиним

з Русиним - з Русином

до Чорновіла - до Чорновола

Гумореска

Прибіг якось до райради.

Тягнирядно Сава.

- Хочу прізвище змінити.

Ось моя заява.

Бо прізвище Тягнирядно.

Допотопне стало.

Я нове собі придумав -.

Тягниодєяло.

П. Глазовий

Ірина Фаріон, доктор філології, професор НУ "Львівська політехніка"

twitter.com facebook.com