Я не боюсь, що мене деякі судді можуть звинуватити в націоналізмі, — Василь Стус

20 вересня 2019 р.

Василь Стус


Іноді видається, що діячі нашої культури роблять даремну справу. Вони співають, коли дерево, на якому вони сидять, ритмічно здригається од сокири... Як можна зрозуміти їхній спокій? Як можна зрозуміти слабосилі зітхання, кволі піклування про долю хутора Надії, слабенькі нарікання, коли мусить бути гнів, і гнів, і гнів!?.. Довгий мартиролог борців за національну справедливість лишає нам історія, а ми навіть на гнів праведний не можемо здобутись. Скільки їх загинуло в 30-і роки, а ми, їхні нащадки, ллємо пізні сльози

співчуття і уже марно обурюємось. І сидимо склавши руки…

Я не боюсь, що мене деякі судді можуть звинуватити в націоналізмі – уже хоча б тому, що совість мене може гризти тільки за те, що ніколи, мабуть, по силі не дорівняю шовінізмові отих суддів.

З листа Василя Стуса до Андрія Малишка. 12 грудня 1962 р.




twitter.com facebook.com