Пам'яти Мирослава Мисли, - Ірина Фаріон

Мирослав Мисла

Мирослав Мисла – уродженець села Приборжавського, що на Закарпатті, випускник історичного факультету 2013 року Харківського національного університету ім. Каразіна, свободівець- націоналіст, майданівець, доброволець батальйону "Січ", відтак підрозділу "Карпатська Січ", щойно місяць як офіцер Збройних Сил України 93-ої ОМБ. Загинув зранку 2 жовтня поблизу Кримського, що на Луганщині, від руки одвічного ворога України – московського окупанта. Загинув як наслідок дії путінсько-порошенківської і світової антиукраїнської підлої змови. Як наслідок дії ницого вибору 25 травня 2014 року. Звідси – убивство близько 9 тисяч воїнів, яких тупо обізвано атошниками, а священну й неминучу війну з московитами короновано новим матюком – АТО.

Мирослав ненавидів цю брехню. У своєму інтерв'ю наголошував на вбивчій невідповідності між назвою та суттю, між високою українською націоналістичною ідеєю та дикунською антиукраїнською владою, між юрбою та одиницями жертовних воїнів. Проте вірив у здійняту силу свого НАРОДУ. Любив його пекучою любов'ю і рвався захистити його своїм кипарисовим тілом і сталевою силою ДУХУ. У його виконанні Молитва українського націоналіста звучить як архангельський поклик і залп канонади. Здається, за час війни його голубі очі – шматки українського неба – набралися синьої густини... Він, 24-літній легінь, змужнів, утвердився, розправив плечі-крила, налився певністю своєї правоти: "...наша справа – права, тому ми її робимо так, як варто було б це робити". Його останній найбільший публічний виступ у Харкові з нагоди Злуки 2015 року – це слово мудрого мужа-воїна і державника. Це вже перші впевнені кроки Провідника, що так передчасно стали крилами у Безсмертя 2 жовтня.

Він ПЕРШИЙ у час Майдану здійняв червоно-чорний прапор на щоглі перед втіленням українського лиха – Кабміном. У легенькій курточці під пориви шаленого вітру він тоді дістався самого піку щогли зі знаменом землі та крови, щоб уже ніколи не опускатися нижче за великий подвиг Героїв УПА.

Він, молодий історик, сам узявся творити історію. Метеором пролетів від 2011 до 2016 року у своїй політичній діяльності від спраглого інтелектуала до вправного воїна. Його лекції про М. Міхновського, національно-визвольний рух ХVII століття і на початку ХХ століття – недосказана і недописана візія української кривавої історії, що кричить про потребу нагальної зміни народу-жертви на народ-месника. Він став тим МЕСНИКОМ.

На Харківщині попрощались із офіцером Мирославом Мислою (ФОТО, ВІДЕО)

Останній ЙОГО пост на ФБ датований убивчою датою і часом ночі: 2 жовтня, 2 година 23 хвилини. Це був пост про презентацію 10-титомового видання творів Дмитра Донцова у моєму проєкті "Від книги до мети", що відбудеться 6 жовтня...Останні його написані слова були про Дмитра Донцова: "Безкомпромісний теоретик українського традиціоналізму та ідеолог "атакуючого націоналізму".

Саме таким був і цей промінь сили і віри – МИРОСЛАВ, Мирко, Мирчик, Мирченятко МИСЛА, який, відійшовши у Безсмертя, перелив у нас свою нерозтрачену силу... Дякую, великий ДРУЖЕ, що був з нами і завше будеш у почуттях і чині. Помстимо. Подолаємо. Здобудемо.

P.S. "Українці – це нація, яка дотримується своїх традицій – і від цього виграємо" (Мирослав Мисла).

ЖИТТЯ ОБЕРНЕТЬСЯ У СМЕРТЬ.

А СМЕРТЬ БЕЗСМЕРТЯМ СТАНЕ.

ЖИТТЯ УБʼЄ УСІХ.

БЕЗСМЕРТЯ Ж – В БЕЗДОГАННИХ (Ірина Фаріон).

twitter.com facebook.com vkontakte.ru