Політика українського націоналізму, це свідомість і знання історичних завдань і життєвих потреб України та вміння переводити їх в чин, — Дмитро Мирон Орлик

український націоналізм


Політика українського націоналізму, це свідомість і знання історичних завдань і життєвих потреб України та вміння переводити їх в чин. Політика узгляднює досвід і надбання минулого, місце України в історії та світі геополітичне положення, сучасне положення й діяння внутрішніх і зовнішніх сил і діючі сили та змагання на майбутнє.

Істотою політики не якісь тактичні маневрування чи гра, як це діється в демоліберальному парламентаризмі, але уміння схопити засадничі цілі, потреби й діючі сили суспільно-історичного розвитку та кермувати й організувати цілим національно-суспільним життям. Засадничою справою політики є влада, організація сили, чину й цілого життя в ім'я певних цілей, програми діяння. Підставою й завданням політики є боротьба за владу й силу, організація й розбудова влади й сили для реалізації національно-суспільної волі, в ім'я головних засадничих цілей. Влада, сила, чин ідеї та програма діяння визначують політичну діяльність.

Політика - це переведення в життя суспільної волі й ідеї для добра, сили й розвитку даного народу й держави. Тому всяка політика мусить схопити підставові діючі сили історичного розвитку та змагати до осягнення засадничих цілей. Правдива політика не роздрібнюється на дрібну гру маловажних фактів, але має завжди на оці головну, засадничу ціль. Вона не лише дає практичну синтезу, спільний знаменник для всіх національно-суспільних сил й ідей на підставі певного плану й під кутом головної цілі, але творить історію.

Тільки така політика є правдивою й великою, що дає керму цілого національно-суспільного життя, дає організацію сили та план і ціль діяння, та здійснює засадничі, історичні завдання. Тільки така політика впливає на хід історії. Таку далекосяглу історично-творчу політику вели всі могучі народи й великі державні мужі, як Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Хмельницький, Мазепа....

Треба вміти розрізнити зручних парламентарних партійних тактиків від правдивих державних мужів, політиків-творців, що мають на оці не дрібний хвилевий успіх, але осягнення засадничої цілі й переведення в життя суспільної волі, щоби здобути й утвердити чи поширити владу й силу в ім'я будування. Подорожник, що хоче вийти на шпиль гори, сходить не раз у долину чи в бік, аж доки не осягне наміченої цілі.

Також і військо при помочі різних засобів і серед різного поземелля зміряє до наміченої цілі й перемоги, звертаючи увагу на найважливішу точку тяжкості й удару. Тому правдиво реальною політикою є політика засадничих цілей і історичних завдань, принципова політика боротьби за владу й силу, але дрібна гра опортуністичної політики. Бо політичним реалізмом не є пасивно пристосуватись до даних обставин, але використати всі існуючі можливості й сили, щоби осягнути головну ціль. Суспільно-політичне життя є у постійному розвитку й рості. Треба вміти схопити ті підставові діючі сили та своєю волею кермувати ходом історичних змін, немов керманич корабля, що використовує силу хвиль, але заодно зміряє до наміченої цілі, з бусолею й мапою.



Кожна політика мусить звернути увагу на:

1. засадничу ціль, ідею, «що» робити;

2. мусить перевести докладну оцінку положення й укладу сил і дати всеобіймаючий план діяльності, програму діяння, організацію боротьби й будівництва;

3. мусить дати організацію сил проводу активу й мас і означити відношення до других сил внутрі й назовні;

4. мусить вказати шляхи, способи й засоби для реалізації засадничої цілі.

Політика націоналізму вказує на те, за що бореться український націоналізм, проти кого, якими засобами змагає до здійснення засадничої цілі, волі й ідеї нації в боротьбі за владу й силу.

Політика націоналізму визначує й оцінює історичне положення України й уклад внутрішніх сил і подає що і як нам треба робити, щоби:

1. визволитися і

2. збудувати власне державне життя.

Політика націоналізму вказує нам, які завдання й цілі стоять перед нами, як хочемо організувати наше національно-державне життя і на яких насадах, врешті якими способами й силами маємо здійснити нашу засадничу ціль. Отже політика націоналізму дає політичну програму розв'язки всіх питань: національних, суспільних, господарських, культурних, виховних і релігійних в часі боротьби за владу й державного будівництва, план діяння, політичну стратегію й політику та організацію сил.

Тою засадничою метою українського націоналізму є ідея: Самостійної Соборної, Могучої Української Держави й її усесторонній розвиток і розбудова у велико-державу, яку український народ здобуде та збудує власними силами шляхом національної революції. Завзята, безпощадна боротьба за державність, за силу та владу є головним, безпосереднім завданням українського націоналізму.



В боротьбі за українську великодержавність український націоналізм висуває таку політичну програму:

1. Український націоналізм бореться за повне визволення національно-політичне, соціальне, господарське й культурне української нації та збудування Самостійної Соборної Української Держави шляхом національної революції проти всіх окупантів. Тільки Могуча Українська Держава може вдержатися між напором ворожих імперіалізмів і збудувати новий лад на сході Європи. Тому український націоналізм висуває ідею української великодержавності. Тільки цілковитий розвал і остаточне знищення московської імперії доведе до здобуття української суверенної держави й визволення всіх поневолених Москвою народів. Тому український націоналізм бореться за визволення української нації й визволення всіх поневолених Москвою народів, за самостійність усім народам, за право до землі, за свободу одиниці й за вільну працю. В часі здобування та закріплювання державної влади тільки національна диктатура запевнить Україні спайність і лад у нутрі і дасть силу назовні. Націократична, авторитарна держава, де нація є найвищим добром, підметом і джерелом влади, з верховною сильною владою голови держави, з сильною виконавчою владою покликаною і відповідальною перед головою держави; з народним представництвом всіх працюючих верств, з організованим по родам праці, з незалежним національним судівництвом і законами, що будуть стояти на сторожі добра й сили нації та внутрішнього ладу, будуть підставами державного ладу України. Український націоналізм бореться за знесення політичних партій, проти партійного та класового розбиття в державі й за організацію нового суспільно-політичного життя на засаді: одності національної спільноти, одності проводу й одності націоналістичного світогляду та здорової громадянської опінії. Одна нація - одна держава - один провід - одна національна ідея - один всеобіймаючий світогляд - один зорганізований в національну спільноту працюючий нарід!

2. Український націоналізм бореться за організацію суспільного ладу, опертого на засадах націократії та працекратії (національного солідаризму праці):

а) одності національної спільноти та зверхньої контролі держави; загальному інтересові нації-держави підпорядкований інтерес одиниці й суспільних груп;

б) солідарної співпраці всіх верств, з організованим по родам продукції та в спільних організаціях праці й підприємств;

в) на засаді обов'язку суспільно корисної праці обов'язком і честю кожного члена нації є умова або фізична праця;

нація є найвищим власником і працедавцем;

всі є рівні перед обов'язком праці;

г) на засаді суспільної справедливості кожний має право на вільну працю й на плоди своєї праці;

кожному платиться відповідно до вартості його праці й користі для нації. Кожний має право на рівні умови праці;

Найвище непередавнене право до цілої української землі, та всіх її підземних і надземних багатств належить до української нації.

Земля віддається на приватну власність українським селянам, що своєю працею та службою нації здобули приватну власність на землю.

Земля належиться тим, що на ній працюють, тому вся земля - селянам.

Приватна власність на землю буде нормована й обмежена контролем нації-держави й зумовлена потребами родини-роду, щоби не було надмірного скупчування, роздрібнювання й марнотратства.

Український націоналізм заборонить спекуляцію землею й є за знесенням нетрудової земельної ренти, нетрудового зиску. Український націоналізм буде найрішучіше карати всякі лихварські зиски.

Український націоналізм у своїй земельній політиці буде творити середньо-заможні господарства, які під оглядом економічним є самовистачальні й є підставою сталості рівноваги й вирівнювання суперечностей суспільного ладу.

Український націоналізм є проти визиску селянства промисловим, торговельним і банковим капіталом.

Український націоналізм є за конфіскацією без викупу всіх поміщицьких земель і колоністів окупантських держав. Право приватної власності на землю мають члени української нації й ті всі працюючі селяни інших національностей, що поставляться позитивно до визвольних змагань українського народу. Чужинцям-зайдам не буде вільно набути землі на приватну власність.

Український націоналізм переведе парцеляцію надвишків церковних і монастирських земель. Матеріальне вивінування українського священства перебере держава.

Український націоналізм є за конфіскацією без викупу всіх земель костелів і «кляшторів». Український націоналізм бореться проти страшної грабежі української землі коштом: нужди та визиску й закріпачення українських селян, є проти переселення українських селян із рідної землі та проти колонізування українських земель чужонаціональним московським елементом.

Український націоналізм бореться за знесення колхозів і радгоспів і за віддачу сколективізованої землі на приватну власність українським селянам, що там працюють. В переходовій стадії селянські комітети, спільно з представниками рев. Уряду держави переберуть колективи й їхнє майно, щоби планово та справедливо наділити кожного землею, хто на ній працює. Надмір вільних рук піде до міст, до розбудови промислу, торгівлі, транспорту і т.п.

Тільки держава буде мати більшу приватну власність на потреби рільничих шкіл, піднесення хліборобської культури, в цілі ведення взірцевої господарки.

Ліси будуть удержавлені, тільки малі частини будуть власністю громади або селян.

Селяни будуть могти, хто хоче, творити добровільні хліборобські кооперативи в цілі спільної машинової обробки землі, в цілі управи промисловий ростин, закупу та збуту і т.п.

Держава забезпечить і уможливить закуп землі всім інвалідам, воєнним сиротам і вдовам, родинам українських революціонерів, що згинули в тюрмі, на засланні чи на полі бою, всім учасникам української національної революції. Нація держава буде власником усіх підземних і наземних багатств, копалень, вод, лічничих осель, великих промислових і торговельних підприємств, що служать для потреб оборони держави й для загальної користі громадян.



Український націоналізм проти трастів і картелів. Великі торговельні доми перейдуть або на співвласність тих, що в них працюють, або кооператив, або держави. Український націоналізм зверне велику увагу на упромисловлення України, опанування міст українським елементом і їх планову розбудову.

Український націоналізм є за організованим, плановим національним господарством. Український націоналізм є за узгідненням приватної ініціативи, підприємчивості з контролем держави, є за планову організацію й розподіл всіх продукційних сил, за плановим регулюванням внутрішнього ринку, цін і платень. Український націоналізм зверне спеціальну увагу на розвиток українського робітництва, на його матеріальне й культурне піднесення й національно-господарське та професійне вироблення.

Дрібні й середні промислові й торговельні підприємства будуть приватною власністю здібних, суспільно-корисних підприємців при співучасті в заряді й зисках робітників, або власністю здібних робітників, або робітничих виробничих спілок.

Український націоналізм буде захищати інтереси українського ремісництва, дрібного й хатнього промислу та дрібних купців.

Український націоналізм визнає робітникам право набувати на власність доми, мешкання, набувати співвласництво у підприємстві на підставі довголітньої праці. Український націоналізм є за одністю суспільно-продуктивного капіталу та праці в розбудові промислу й торгівлі. Український націоналізм бореться проти невільничого примусу й визиску праці, за свободу праці й пошану праці, за право розпоряджатися плодами своєї праці, за належні умови праці і за належну платню для заспокоєння життєвих і культурних потреб робітника й його рідні; за правно-державну охорону праці, щоби робітник міг належно відпочити й заспокоїти свої культурні потреби; за короткий час праці в копальнях і підприємствах шкідливих для здоров'я; за належний відпочинок і платну відпустку; за віддання на власність або під заряд робітничим організаціям робітничих відпочинкових осель; за охорону здоров'я й за безплатну лікарську поміч.

Український націоналізм є за належним забезпеченням на старість і на випадок нездатності до праці.

Українська держава забезпечить охорону матері й дитини, заборонить тяжку працю жінкам, заборонить працю на прожиток малолітнім. Український націоналізм є проти стахановщини й соц. змаганням, що висотують всі сили робітника.

Український націоналізм признає спеціальну винагороду за нічну й акордову працю і віддасть під спеціальну контролю держави та професійних організацій робітників.

Український націоналізм є за кооперативними формами організації дрібної й середньої торгівлі, спеціально по селах та середніх промислових підприємств при співпраці з приватниками, але бореться проти примусової соціалістичної кооперації, що є знаряддям ворожого державного апарату й визиску. Тільки кооперація мусить спертися на національних засадах самопомочі, узгляднення потреб працюючих робітників і службовиків і на засаді суцільної керми здібного, підприємчивого керманича з дорадчими фаховими органами та громадської контролі, щоб кооперація не була надто отяжіла, не бюрократизувалася та проявляла більше розмаху й ініціативи. Організація господарського життя узгляднить індивідуальні, громадські, кооперативні й державні форми зо здібними підприємчивими керманичами, з помічними фаховими органами при зверхній контролі держави та при співучасті працюючих у поодиноких підприємствах і продаж продукції.

Український націоналізм зверне велику увагу на охорону здоров'я цілого працюючого народу, щоби піднести біологічні сили, плодючість, чистоту й тугість. В тій цілі є за здоровою та плодючою родиною та здоровим подружжями, за широко розбудованим фізичним вихованням, за піднесенням життєвої стопи населення й покращання мешканевих відносин, за народну євгеніку й гігієну й за широко розбудовану лікарську опіку над здоров'ям народу й молоді. Держава буде дбати про охорону здоров'я матерів, дітей і молоді; держава уможливить всім працюючим користати з відпочинкових і лічничих осель. Український націоналізм буде вести здорову популяційну політику, щоб піднести кількість, здоров'я, плодючість і силу українського народу та планово кермувати розселенням по селах і містах у всіх смугах під оглядом господарським і стратегічним, як пр. побережжя Чорного моря, Крим, Підкавказзя, Прикаспійський край, Донбас і т.п. Тому український націоналізм бореться в Совітах проти страшної експлуатації й виголоджування населення, жахливих житлових і мешканевих відносин, проти розбивання родин і відбирання дітей від родичів, проти пониження достоїнства матері й чести жінки й обтяжування тяжкою чи нічною працею мимо брехливого «урівноправнення»; проти насильного виселення українців з України й проти насаджування чужого населення та штучного й шкідливого виміщування населення в Україні.



3. Український націоналізм змагає до організації сильної національної армії в часі збройної боротьби та державного будівництва пройнятої націоналістичним духом й ідеєю та історичною місією України, опертої на славній мілітарній традиції України. Український націоналізм є за широко розбудованим мілітарним вихованням цілого народу й молоді, є за мілітарною, територіальною організацією цілого народу, за ідеєю озброєного народу. Сильна, модерна, озброєна українська армія буде гордощами України, ознакою її могучості й найкращою охороною. Як праця, так і армія спричиниться до перевиховання всіх верств в одну національну спільноту, здібну до боротьби та продуктивної праці. Найбільшою честю й обов'язком кожного українця є служба у власній національній армії та боротьба під національними прапорами за велич і славу Володимирового Тризуба.

4. У шкільній політиці український націоналізм опре виховання й освіту на національних підставах і вартостях націоналістичного світогляду, щоб виховати сильні, життєздатні характери й піднести освіту й культуру народу.

Український націоналізм протиставляється і поборює невідповідну організацію, шкідливу систему виховання та програму навчання більшовицького режиму.

Український націоналізм бореться проти оглуплювання дітей, проти прибивання шляхетних почувань і молодечих поривів, проти здавлювання самостійної думки та здібностей більшовицькою «наукою», агіткою й літературою.

Український націоналізм виступає за безкоштовну науку у всіх ступенях шкільництва, за обов'язкове навчання у народних школах, за освіту коштом держави здібних людей працюючого люду.

Український націоналізм буде опікуватися розвитком української науки й мистецтва. Поборює брехливу й облудну більшовицьку науку й бездушне, класове більшовицьке мистецтво.

Український націоналізм бореться проти переслідування та гноблення вчених, митців, поетів і примушування їх працювати під диктат панівної кліки за свободу думки й людини, за свобідну наукову й мистецьку творчість під кутом добра нації і піднесення культури широких працюючих мас.

Український націоналізм є проти матеріальної і духовної участи чужинців в українській діяльності, літературі, пресі.

Вся видавнича діяльність і культурна продукція буде під контролем держави й мистецьких організацій на чолі з найвищою Радою Національної Культури, як фільмова продукція, театри, книжкова продукція, преса і т. п.

5. В релігійній політиці український націоналізм є за свободою совісти та всіх віросповідань, що не проявляють протинаціональних і розкладових тенденцій.

Український націоналізм є за рівним трактуванням обох церков: Православної та греко-католицької і за гармонійною співпрацею Держави й Церкви, але є за відокремленням Голови Держави і Голови Церкви, світської влади від духовної.

Український націоналізм змагає до органічного, внутрішнього зближення та об'єднання обох церков у єдину Українську Церкву. Український націоналізм поборює безбожницьку більшовицьку акцію як знаряддя морального розкладу, духовного й національного розбиття й поневолення українського народу. У вільній Нації – Державі – вільна Церква й вільна людина.

6. До національних меншин в Україні український націоналізм поставиться так, як вони поставляться до визвольних змагань українського народу. Тільки ті представники інших національностей будуть мати право побуту на українській землі, що це право здобудуть жертвами крові й майна. Український націоналізм буде старатися очистити українську землю від зайшлого, ворожого Україні, чужонаціонального елементу окупантських держав: поляків, москалів, мадярів, румунів і жидів. Жидів будемо поборювати як знаряддя ворожих окупантських держав, а зокрема як носіїв і захисників більшовицького гніту і розсадників комуністичної доктрини. Український націоналізм протиставляється всякому кровному змішуванню з жидами, москалями й мадярами.

Український націоналізм закликає до спільної боротьби проти московсько-більшовицького поневолення всі працюючі маси в Україні за винятком тих, хто ворожо ставляться до України й відмовляють українському народові у праві на його рідну землю, наприклад, польська інтелігенція, колоністи-мазури, польське священство, московсько-більшовицькі агенти й знаряддя ворожого режиму.

Український націоналізм бореться за право України та всіх поневолених Москвою народів на свою рідну землю, за право будувати своє незалежне життя по своїй волі.

Дмитро Мирон Орлик

twitter.com facebook.com