У Харкові відкрили пам'ятну дошку Юрію Шевельову

освячення дошки

На будинку Харківської обласної організації Національної спілки письменників України (вул. Чернишевська 59) було відкрито меморіяльну дошку місцевим лавреатам Національної премії України імені Тараса Шевченка: Костеві Гордієнку (1973), Степанові Сапеляку (1993), Юрієві Шевельову (2000).

Як повідомили в прес-службі Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, чин освячення меморіяльної дошки відправив архиєпископ Ігор Ісіченко. В проповіді владика нагадав про творче покликання українського письменника, невіддільне від його чіткої громадянської позиції, вказавши на непроминущий дороговказ у пошуку правди – систему євангельських вартостей.

У Львові вандали знищили меморіяльну дошку Дмитру Донцову

Вів захід голова Харківської письменницької організації Анатолій Стожук. На відкритті виступили голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський і перекладач праць Юрія Шевельова українською мовою Сергій Вакуленко.

знищення дошки Шевельову

Нагадаємо, у Харкові на початку вересня 2013 року відкрили меморіальну дошку уродженцю міста, мовознавцю-славісту, історику літератури та громадському діячеві Шевельову. Пам'ятний знак було виготовлено і встановлено на пожертви громадян. Спершу міська влада надала всі необхідні дозволи, але потім раптом передумала. Після того, як міська рада Харкова відмінила рішення топонімічної комісії про встановлення меморіальної дошки, її знищили громадяни, які назвалися працівниками комунальних служб Харкова.

Юрій Шевельов

Юрій Шевельов (Шерех) (1908-2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації.

Народився у Харкові у дворянській родині німців Шнейдерів. У Першу світову батько змінив прізвище на Шевельов. У 1933-43 роках - доцент Харківського університету. Викладав у Олеся Гончара. З 1944 року - на еміграції.

Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США.

Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність".

Автор 17 книг і фундаментальних наукових праць про історію слов'янських мов, української мови та літератури.

Кость Гордієнко

Кость Гордієнко - (1899-1993) - український письменник.

У 1922—27 роках Кость Гордієнко жив у Харкові, належав до спілки пролетарських письменників «Гарт», працював у газеті «Вісті ВУЦВК». Працював поряд з Василем Блакитним, Олександром Довженком, Остапом Вишнею.

В середині 1920-х починає друкуватися в журналах і газетах. У 1934 році Гордієнко — член спілки письменників України.

У роки Німецько-радянської війни К. Гордієнко працював у газетах «Радянська Україна», «Соціалістична Харківщина».

Крім художніх творів перу К. Гордієнка належить також кілька книжок-спогадів, роздумів про літературу, народні характери, мову («Лінія пера» (1932), «Слово про слово» (1964), «Рясне слово» (1978)).

Степан Сапеляк

Степан Сапеляк (1951-2012) - український поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, правозахисник, громадський діяч. Учасник «росохацької групи». Член Національної спілки письменників України (1991), міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської спілки (1987).

29 жовтня 1972 р. після чергових арештів (Ігоря Калинця та ін.) написав відкриту заяву на ім’я тодішнього Генсекретяря КПРС Леоніда Брежнєва та Першого секретаря КПУ Володимира Щербицького, у якій висловив незгоду супроти арештів та свавілля української інтелігенції.

1972 року Сапеляк надіслав до видавництва збірку поезій, яку один із рецензентів охарактеризував як «націоналістичну».

Був заарештований та засуджений до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання.

В 1983 році «під гласним наглядом» КҐБ був поселений у селі Безлюдівка (Хорошево) на Харківщині. 1984 р. За книгу віршів «День молодого листя» був прийнятий до Міжнародного Пен-клубу (згодом один із засновників українського відділення ПЕН).

Від 1987 — член редакційної колегії «Українського вісника», до 1988 — співредактор незалежного позацензурного часопису«Кафедра» у місті Львів, від 1989 — відповідальний редактор за подальші випуски цього часопису в Харкові.

1989 р. — засновник філії Української Гельсінської Спілки в Харкові.

У 1991 році реабілітований Генеральною Прокуратурою України «за відсутністю складу злочину». Того ж року прийнятий до Спілки письменників України

twitter.com facebook.com