Все лиш починається (З виступу на зборах "Легіону Свободи" 14 жовтня 2016 року) - Юрій Сиротюк

Легіон Свободи

Вже тисячу років триває війна.

Війна з зайдами-окупантами.

Війна української нації за право бути собою на своїй землі.

Останні 350 років ця війна не припиняється ні на мить з нашим відвічним ворогом Москвою.

Сьогодні тут зібралися нащадки наших предків русичів, козаків, гайдамаків, січових стрільців, карпатських січовиків, бойовиків ОУН та вояків УПА, зрештою героїв нинішньої фази московсько-росйської війни.

І ми маємо пам’ятати заповіді, що залишили попередники.

Усі відео пов'язані з Юрієм Сиротюком

"Нам нема куди відступати; хочемо чи не хочемо - треба битися. Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми, бо мертві не знають ганьби. Якщо ж побіжимо - сором нам буде. Тож не побіжимо, а станемо твердо, а я піду попереду вас. Якщо моя голова ляже, то про свої потурбуйтеся самі." – казав Святослав Завойовник.

"Або здобути, або дома не бути!" – було гасло козаків.

«Хто хоче за християнську віру на кілки сидіти, хто за святий хрест , щоб його четвертовано і колесовано, хтот готовий прийняти усіляки муки і не боїться смерть – приставай у козацтво» - кликали Гайдамаки.

«Сам погибай, а товариша виручай» - було записано в польовому статуті армії УНР.

«В словнику українського націоналіста не має слова кіпітуляція» - писав полковник начштабу Карпатської Січі Михайло Колодзінський.

Раніше ми лиш у книжках читали про козаків, гайдамаків, воїнів-русичів, героїв Холодного Яру та УПА. Нині новітні козаки, холодноярці, упівці знаходяться серед нас.

Усі відео пов'язані з "Легіоном Свободи"

Тут зібрався передовий загін української нації.

Сьогодні в цьому залі люди, що тричі за 25 років виводили націю на національно-визвольну революцію. Люди, що пройшли студентські голодування початку Незалежності, помаранчеву Революцію, Революцію Гідності.

Саме з Революційного Майдану свободівські сотні вирушали на фронт московсько-української війни, як було із сотнею «Лева», яку ми ще в перші дні війни на Донбасі з Михайлом Головком зустріли на блокпосту 3-А під окупованим Словянськом.

З тих пір не було жодної ділянки фронту, жодної військової операції і жодної бойової формації чи то у складі Збройних сил України, Національної Гвардії, спецпідрозділів МВС і добровольчих формацій, де б свій бойовий шлях не проходили побратими свободівці.

Хлопці з позивним «Свобода», червоно-чорним прапорцем і шевроном з емблемою Легіону були в боях під Зеленопіллям та Савур-Могилою, звільнені Славянська, Сєвродонецька, Щостя та Лисичанська, в боях за Луганський та Донецький аеропорт, обороні Дебальцево та звільнені Маріуполя, вони формували підпілля Луганщини, пройшли каземати окупанта Гіркіна, пекло і полони Іловайська.

Марш Слави Героїв у Києві 14 жовтня 2016 року (ВІДЕО)

Вони і далі ведуть війну. І всі ми тут мусимо усвідомлювати, що це не збори ветеранів, так як не зборами ветеранів було зібрання однодумців командира однієї з найгероїчніших формацій перших визвольних змагань - Корпусу січових стрільців Євгена Коновальця, творячи після поразки визвольних змагань УВО, щоб продовжити борню далі.

У цій ветеранами будуть ті, хто дійде до її переможного кінця на руїнах московського імперіалізму.

Як писав Анатолій Лупиніс: життя триває точиться війна.

Тому все лиш починається…

twitter.com facebook.com vkontakte.ru