XXVI ‒ Незалежність, - Юрій Сиротюк

24 серпня 2017 р.

Юрій Сиротюк

26 років Державності. Відновленої державності з тисячолітніми традиціями. Цього не варто забувати.

Яка мета Незалежності?

Очевидна. Бути собою на своїй землі. Зберегти ідентичність внутрішню та забезпечити суб'єктність зовнішню.

Коли ми говоримо про державність, то передусім має йтися про державність української нації.

В Україні триває важкий процес стремління нації до державності (закінчення національної Революції) і дуже повільний процес еволюціонування держави, що успадкувала (і навіть вважає себе спадкоємницею совєцької колонії ‒ УССР) риси совєцького колоніалізму і набуває рис неоколонії.

Меншинна псевдодемократія (коли пануючі висоти в економіці та політиці займають привілейовані меншини), олігархічний монополізм, що прагне до диктатури, є головною слабкістю нинішньої держави.

Державність, у якій нація-автохтон не займає центрального місця, завжди буде слабкою.

На жаль, усі 26 років незалежності державний апарат надзвичайно відстає, а інколи є прямим антагоністом до здобуття й опанування нацією державності.

Держава важлива, коли вона є матір'ю, а не мачухою для нації.

Нинішня політична псевдоеліта і далі українську націю боїться більше за Путіна. Хвора на невиліковний провінціоналізм, у постійних пошуках нового хазяїна і не розумінні місця і місії України, вона водить країну крізь граблі болотяних вогнів. Страждає на невір'я у сили власної нації і виняткову орієнтацію на зовнішню підтримку.

Наші міжнародні партнери і союзники ‒ це, буз сумніву, важливо. Але ключовим союзником держави має бути українська нація ‒ покозачена, мирна, але до зубів озброєна. П улюбленим дитям держави має бути армія і флот.

За останні 26 років Нація (особливо її пасіонарна частина) продемонструвала гігантський ривок. Держава страшенно пробуксовує. А політичний клас, особливо влада, постійно перебуває у розтяжці між прагненнями нації до державності та ідентичності і консервативним зигзагоподібним рухом держави від постсовєцької колонії через режим внутрішньої окупації до нових форм неоколоніалізму.

Україну ще чекає важка боротьба за своє гідне місце на світовій мапі. Справжній мир і суб'єктність Україна здобуде виключно на руїнах російського імперіалізму.

А загалом ‒ життя триває, точиться війна…

twitter.com facebook.com vkontakte.ru